Теза. Всі ми живемо в теперішньому часі, і, на жаль, ні повернутися в минуле, ні зазирнути в майбутнє немає реальної можливості. Але ми можемо пам’ятати про минуле, робити висновки, і вже з огляду на це планувати майбутнє. Минуле має кожна людина, народ, людство. І якщо свої моменти життя люди в основному пам’ятають (хоча не завжди роблять висновки), то історію країни та світу знають не всі. Є думка, що читання історичної літератури чи перегляд давніх фільмів є марнуванням часу, адже важливіше жити теперішнім. Але насправді це помилкове судження. Чому ж так важливо озиратися на минуле, щоб побудувати щасливе майбутнє?
Аргумент 1. Людина протягом життя робить безліч дій. Наші вчинки не завжди правильні, але ми можемо аналізувати свої дії та слова, щоб уникнути помилок в майбутньому. Також варто пам’ятати успішні моменти життя, тому що вони надихають на подальші звершення.
Приклад 1. В молодших класах я відвідувала гурток образотворчого мистецтва. Керівник часто говорила, що в мене виходять гарні малюнки квітів. Мама також із захопленням розглядала мої малюнки. Мені це дуже підіймало настрій, адже відчувати, що ти щось умієш, важливо. Пройшло чимало років, але в часи невдач я і досі згадую, що мені є чим пишатися. Я вдячна мамі та керівнику за те, що дали мені віру у свої сили.
Аргумент 2. Кожен народ має свою історію, і її варто знати! Не знаючи минулого країни, важко зрозуміти свій народ, а значить – і самого себе. Минуле насправді завжди поруч, воно живе у звичаях, традиціях, у побуті.
Але знати минуле своєї країни та народу замало, ще потрібно робити правильні висновки з минулих успіхів і невдач. І така робота над помилками в нашій історії може дати шанс на створення кращого майбутнього.
Народ, який не знає минулого, - легка здобич для загарбників, адже його простіше поневолити, асимілювати. Тому історія – це неоціненна книга, з якої ми маємо черпати інформацію для роздумів.
Приклад 2. У американського письменника Рея Бредбері є цікаве оповідання «Усмішка». В ньому розповідається про те, як людство в майбутньому пережило страшну світову війну, і тепер живе в руїнах. Дивно те, що люди не просто не звертаються до пам'яток минулого, а знищують все, що з цим пов’язано. Автор показує, що у таких людей немає майбутнього, тому що вони не хочуть і не вміють робити висновки з минулих подій. І тільки один маленький хлопчик був іншим, його зацікавила давня картина («Мона Ліза» Леонардо да Вінчі). Саме такі особистості – надія на краще майбутнє.
Висновок. Отже, людство завжди повинно пам’ятати про минуле, озиратися на нього, щоб зрозуміти, яким шляхом краще йти до майбутнього. Нам слід берегти наші звичаї і традиції, вивчати історичну літературу, цінувати надбання предків. Гарне майбутнє починається з поваги до минулого.