«Казка про яян» Емми Андієвської - фантастична історія з повчальним змістом. Письменниця в алегоричній формі показує, яким є світ, в якому панує індивідуалізм та байдужість, там не має місця для добра. Казка навчає розуміти важливість добра в людському житті.
На початку твору описується скеляста місцевість, де живе головний герой - пастушок. Хлопчик був молодий, але відповідальний, і тому коли одна коза відбилася від стада, він побіг за нею, перестрибуючи зі скелі на скелю. Це було небезпечно, тому не дивно, що він спіткнувся і упав у провалля.
Коли пастушок прийшов до тями, то побачив, що потрапив до незнайомого йому міста. Воно було величезним, повсюди майоріли довгі вузькі вежі. Але більшість споруд мала напівзруйнований стан, і тому біля кожної вежі стояв власник і займався будівництвом.
Хлопчик дуже зголоднів і став підходити до мешканців з проханням дати йому трохи їжі. Однак ніхто не реагував на його слова так, ніби він був невидимий. Тільки один дідусь вступив із ним у розмову. Від нього пастушок дізнався, що це місто яян, в якому кожний мешканець сприймає тільки власне «я» і не чує інших «я». Яяни будують вежі самостійно, тому що ніхто не може їм догодити. І хоча споруди постійно руйнуються, яяни не роблять правильних висновків, бо їм заважає зарозумілість.
Яяни уособлюють собою егоїстів, і найстрашніше те, що вони мешкають у величезному місті, а це означає, що в світі таких людей дуже багато. Але їм протидіють альтруїсти, що помножують добро. Пастушок був добрим, всім допомагав, і тому не захотів залишитися в місті, а повернувся додому взявши із собою дідуся.
В кінці казки головний герой побачив себе серед знайомих скель і звернувся до дідуся: «Тепер ти бачиш, який гарний цей світ». Для хлопця прекрасним є його світ, скелі, кози. Його не приваблює велике місто, у якому кожен думає тільки про себе.
Казка навчає, що добро врятує наш світ!