Є думка, що краса врятує світ, хоча краса без доброти – порожня, але в кожній добрій людині чи вчинку є краса! Тому в нашому світі добро дуже важливе, хоча, на жаль, не всі це здатні усвідомити. Відома українська письменниця Емма Андієвська, як і багато інших творчих особистостей, своїм завданням вважає прищеплення читачам доброти.
В «Казці про яян» добре висвітлена ідея важливості добра у людському житті. Про що ж цей твір та як автор реалізує свій задум? Це фантастична історія головного героя (пастушка), що випадково опиняється в невідомому йому місті. Він сильно зголоднів і намагався попросити їсти у мешканців, але вони не реагували на нього. Головний герой не розумів, чому ці дивні люди не звертають на нього уваги, і спокійно продовжують будувати свої великі вежі. Все місто рясніло абсолютно різними спорудами, які постійно завалювалися, що не дивно, адже кожен яянин будував вежу на самоті. Хлопчику все ж таки вдалося знайти співрозмовника, дідуся. Саме він роз’яснив герою, що тут коїться. Виявилося, що всі яяни не чують інших людей, а тільки самих себе. Вони не потребують допомоги, тому що вважають себе найкращими і всезнаючими. В образі яян легко вгадати егоїстичних людей, котрі нікому не роблять добра, в сутності, навіть собі, адже їх зарозумілість заважає їм зробити щось добре, тому їх вежі руйнуються.
Антиподом яян виступає головний герой пастушок. Він альтруїст, і тому не може зрозуміти егоїстів. Від природи хлопець є добрим та цілеспрямованим. Випадково потрапивши до міста яян, він не бажає тут залишатися, адже для нього життя без взаєморозуміння та взаємної підтримки здається обмеженим. Тільки познайомившись з дідусем хлопчик вже готовий йому допомогти, адже в нього відкрите серце для добра. Йому було шкода самотнього старого чоловіка, який був чужим в цьому містечку, тому він запропонував піти звідси разом з ним. Але дідусь заперечував, так як вважав, що вже пізно щось змінювати, окрім того, він сумнівався, що пастушку вдасться вийти з міста, адже нікому з яян це не вдалося зробити. Але хлопчик вірив у свої сили і рішуче пішов до брами. Він звернувся до неї ввічливо на «ти», і брама з подиву відчинилася, так як коли яяни намагалися вимовити це слово, воно оберталося на «я». Так в алегоричній формі авторка показує, що не егоїстична, цілеспрямована людина з добрими помислами може відкрити всі двері. Хлопчик не забув про обіцянку і взяв із собою дідуся. За добре ставлення до старенького головний герой отримує в кінці казки винагороду. Таким чином добро повернулося до доброї людини.
Добро важливе у людському житті, без нього не буде порозуміння, прогресу в світі. Ми раді, коли до нас добре ставляться, але починати потрібно з себе.