«Казка про яян» - цікавий та повчальний твір відомої письменниці української діаспори Емми Андієвської. На перший погляд, це просто фантастична пригода головного героя в чарівному місті, але насправді в ній закладений глибокий філософський зміст. Казкові герої не мають власних імен, тому що вони – узагальнені образи людей з різним світоглядом. На їх прикладі ми вчимося, які риси характеру допомагають, а які шкодять.
Про що твір? Якось один сміливий пастушок потрапив випадково до міста, де жили яяни. Вони не звертали на хлопчика уваги, тому що сприймали тільки власне «я», а інші «я» їх не хвилювали. Яяни займалися будівництвом веж, кожен окремо, тому що ніхто не міг догодити яянину. Але споруди постійно завалювалися. Ніхто з корінного населення не міг покинути містечко, тому що перед брамою потрібно було вимовити слово «ти», але кожен раз, коли яянин казав «ти», воно оберталося на звичне «я».
Образ яян уособлює собою егоїстичну людину, яка нікого не чує, окрім себе. Чи щасливі такі люди? Навряд чи, адже яяни змушені постійно займатися будівництвом веж, по суті марною справою, тому що вони постійно руйнуються. Але вони самі в цьому винні, адже не просять про допомогу, бо вважають, що знають краще за всіх, як і що робити. Окрім того, що егоїсти обмежують власне життя, вони часто шкодять оточуючим. Адже для кожної людини важливо бути почутим, відчути підтримку, особливо від близької людини. А що коли близька людина егоїстична? Тоді ми спостерігаємо розлад у сім’ї, непорозуміння між приятелями, конфлікти в школі чи на роботі.
Отже, казка вчить, що егоїзм псує життя всім, тому потрібно боротися з внутрішнім яянином, а саме: вчитися слухати інших, допомагати тим, хто цього потребує, не бути байдужим до справ близьких людей, пишатися не тільки своїми успіхами, але й поважати заслуги інших.
Серед яян виділявся дідусь, який почув пастушка і вступив із ним у розмову. Він не був справжнім яянином, тому що потрапив до міста юним хлопцем. До цього герой працював юнгою на кораблі. Також він став дуже старим і його «я» ослабла. Можливо, так письменниця натякає, що деякі люди стають менш егоїстичні з віком, коли з’являється розуміння, що в світі важко бути самотнім. На жаль, в юності дідусь не став намагатися знайти вихід з міста, а змирився і став, як всі. Пастушку стало шкода дідуся, адже він зрозумів, що старий гарна людина, хоч і не рішуча.
На прикладі дідуся казка вчить, до чого призводить не впевненість у собі.
Зовсім іншим є головний герой. Пастушок – сміливий, чемний і добрий. Випадково потрапивши до міста яян, він швидко зрозумів, що тут не можна залишатися. Герой радо допомагав іншим, тому байдужість яян викликала у нього подив. Скориставшись порадою дідуся, хлопчик знаходить вихід з міста і забирає з собою дідуся, якого не міг там покинути на самоті. За добре ставлення до дідуся і вміння своє «я» перетворювати на «ти» пастушок отримує винагороду.
Казка навчає, що добро повертається до людини, яка робить його безкорисливо. Не будьте байдужими, робіть гарні справи!