Серед героїв твору Емми Андієвської «Казка про яян» надзвичайно важливим є образ дідуся. Головний герой (пастушок) знайомиться з ним в дивному місті, куди потрапляє випадково. Старенький відрізнявся від інших мешканців тим, що міг чути не тільки себе. Всі ж яяни сприймали тільки власне «я», і тому не реагували на звернення до них хлопчика.
Під час розмови дідусь розповів пастушку про його місто та жителів. Кожен тут будував свою вежу, не зважаючи на інших, і харчувався власним его. Чому дідусь почув хлопця? Він став дуже старим та його «я» ослабла, а також він не був корінним яянином. Колись давно герой був юнгою на одному кораблі, але під час сварки випав за борт і опинився в місті яян. Тут молодик почав будувати власну вежу, щоб вижити, але своїм серед яян так і не став. Це означає, що герой не був егоїстом і також потрапив до міста випадково, як і хлопчик. Але, на жаль, йому не вистачило цілеспрямованості, щоб знайти вихід. А ось пастушок був впевнений у своїх силах, тому не побоявся спробувати вийти з міста. Дідусь розказав, що місто оточує сім брам, і їх можна відчинити одним простим словом «ти», але жодний яянин ще не зміг його вимовити, бо завжди виходило «я». Хлопчик сказав, що візьме старенького з собою, коли брама відчиниться. Але дідусь почав заперечувати, так як вважав, що йому вже пізно та не має сил змінювати місце проживання. А можливо він просто не вірив, що пастушку вдасться те, що нікому ще тут не вдавалося. Та хлопчик дійсно відкрив браму, звернувшись до неї на «ти», але ввічливо. Коли брама відкрилася, пастушок взяв дідуся на плечі та разом з ним покинув дивне містечко яянів. Пастушок хотів опустити діда на землю, але замість нього побачив мішок самоцвітів.
По відношенню до головного героя образ дідуся схожий на образ чарівника, який винагороджує людину за добрий вчинок. Окрім того, дідусь – це двійник головного героя, що відтіняє його. Спільним у них є те, що обидва потрапили до міста в юному віці (пастушок – юний пастух, юнга – молодший матрос); за характером добрі та не егоїстичні. Дідусь був єдиний, хто почув хлопчика, ділився знаннями про місто, а пастушок віддячив йому, взявши з собою, коли брама міста відкрилася.
Отже, герої подібні, але дідусь, потрапивши в місто ще хлопчиком, не став шукати вихід, а, як яяни, почав будувати вежу. Окрім того, в юності, можливо, герой був трохи егоїстичним, адже потрапив у місто через сварку на кораблі. Ставши старим та безпорадним, він вже не міг відбудувати вежу, його «я» ослабла, і тому він почув хлопця.
Пастушок, на відміну від дідуся, був не тільки добрим, але й рішучим, саме тому він зміг вийти з міста. Хлопець не просто зумів вимовити складне для яянів слово «ти», але й на ділі довів, що піклується не тільки про власне «я», адже він допоміг вийти з міста і дідусю.
Казка навчає, що недостатньо бути просто добрим, потрібно бути цілеспрямованим, активно допомагати собі та іншим.