Емма Андієвська – неординарна письменниця, тому її казки також оригінальні, містять багато символів та філософський зміст. «Казка про яян» - фантастична історія про місто яян, куди випадково потрапляє головний герой, але знаходить вихід звідти завдяки доброті та сміливості.
Цікавим є те, що жоден герой не має власного імені. Звичайно, це не випадково. Таким чином авторка показує в образах узагальнені людські характери. Також відсутність імен дає змогу читачам «приміряти» на себе той чи інший образ.
Розглянемо казкових героїв та те, що вони собою символізують.
Головний герой потрапляє до дивного містечка, де ніхто не звертає на нього уваги, окрім одного старого чоловіка. Виявилося, що всі вони - яяни, тобто ті, які сприймають тільки своє «я» і не чують інших людей. Кожен яянин будує власну вежу самостійно, бо вважає, що лише він знає, як це робити найкраще. Насправді ж споруди виходять недолугими і постійно завалюються, але навіть це нічому не вчить їх. Ніхто з яян не покидає міста, тому що не може вимовити простого слова «ти» перед брамами.
Яяни – узагальнений образ егоїстичних людей, які нікого не сприймають, окрім себе. Таким людям не можна догодити, бо вони вважають себе у всьому найкращими. Все, що роблять «яяни», вони роблять виключно для себе, а значить їх праця не приносить користі більше нікому. Такі люди не розуміють важливості єдності, що полягає у підтримці один одного, і тому їх «вежі» не міцні, але вони не бажають це визнати.
Серед яян виділявся дідусь, який вступив у розмову з хлопчиком і розповів йому про місто і його мешканців. Він був старим, і тому не мав уже сильного «я», окрім того дідусь не належав до корінного населення, а потрапив сюди в юності. Колись герой працював на кораблі юнгою, але під час сварки випав за борт – і так потрапив до міста яян. Аби вижити, він став таким, як всі інші, і почав будувати вежу.
Дідусь – образ від природи не злих і не егоїстичних людей, але вони їм уподібнюються, тому що не відчувають сміливості відстоювати власні переконання. Саме тому дідусь не зміг сам вийти з міста, а тільки з допомогою пастушка.
Пастушок - головний герой казки, юний хлопець, який випадково потрапляє до міста яян, але побачивши їх спосіб життя, не бажає тут залишатися, тому рішуче налаштований знайти вихід. Від дідуся, єдиного, хто з ним заговорив, він дізнався, що місто оточує сім брам, і їх можна відчинити словом «ти». Незважаючи на сумніви нового знайомого, герой сміливо йде до брами і звертається до неї з повагою і на «ти». Від несподіванки брама відчинилася, і хлопчик разом з дідусем покинули місто. Герой не міг залишити дідуся там, де він був самотній. За добре ставлення до дідуся, за уміння сприймати не тільки власне «я» пастушок в кінці казки отримує мішок самоцвітів.
Пастушок – це образ альтруїстичної людини, яка вміє приймати і надавати допомогу, яка з повагою ставиться до інших. Саме тому письменниця нагороджує головного героя мішком самоцвітів, аби показати, що добро повертається до доброї людини. Також, самоцвіти – це символ не тільки матеріального, але й духовного багатства.
Окрім вищезазначених причин, відсутність імен пояснюється тим, що ця казка схожа на притчу, а для цього жанру це є характерною ознакою.