Збірка «Сад божественних пісень» була написана в Переяславський період творчості (1753-1785 роки) Г. Сковороди. Поштовхом до написання стали суспільні події, за якими спостерігав автор: жорстокість панів, визискування кріпаків. Скоровода в таких умовах виступає на боці селянства, зближується з ним, прагне спілкуватися з трудовим народом. У цей час остаточно формується його світогляд, цей період став визначним для формування творчих принципів, він усвідомлює себе демократом, просвітителем.
Збірка має опосередкований зв'язок з біблійними текстами, оскільки автор бере епіграфи зі Святого Письма, але за змістом розповіді далекі від нього. Зв'язок відчувається через ті ж самі морально-естетичні ідеали, акцентування на вічних темах та проблемах. Отримала назву за аналогією до давніх поетичних традицій.
Автор – тонкий лірик, який ставить важливі питання для сучасників, людина стає центром дослідження, її думки, переживання та почуття. Це поезія часто з автобіографічними елементами, втілення переживань самого автора, сентенція його філософії про сенс буття, дружбу, любов, чесність, справедливість, матеріальне та вічне, добро, щастя.
Особливість збірки – майстерне поєднання особистих ліричних та громадянських мотивів, автор уміло змальовує пейзажі, красу рідної природи. Серед таких пісень: «Весна люба, ах, прийшла!», «Ах поля, поля зелені», «Ой ти, пташино жовтобока». У останній пісні бачимо звеличення розуму, совісті, праці. Мотиви української народної пісні у пісні «Ах поля, поля зелені», відтворено красу рідної землі: зелені трави, чисті потічки, жайворонки та соловейки. Силабічний розмір поезії також наближає пісні Сковороди до фольклорного жанру. Українська поетична традиція надихає на створення ліричних пісень зі сталими епітетами, метафорами, цікавими порівняннями та аналогіями.
Опозиція міста і села має важливе значення, наприклад у 12 пісні міському урбаністичним пейзажам протиставляється сільська природа, яка є запорукою морального здоров’я, свободи духу та гармонічного життя. У 14, 28, 30 піснях автор акцентує увагу на досягненні гармонії з самим собою. 28 пісня розповідає про презирливе ставлення автора розкоші та земних благ. 10 пісня “Всякому городу нрав і права” написана в той час, коли Сковорода працював шкільним учителем, він добре знав життя міщанина та селянина. У тексті пісні змальовано образи панів та підпанків, злодіїв та шахраїв. Пісня позначена впливом української фольклорної традиції.
Для Сковороди ідеалом є порядність, чесність, правдивість та інші чесноти, які автор протиставляє світу зла, несправедливості, неробству та ліні. Людина має бути максимально чесною з собою, працьовитою, любити природу та відчувати відповідальність за свої вчинки. Зовнішні прикраси минущі, лише внутрішні переживання, почуття вічні. Отже, збірка “Сад божественних пісень” має велике значення для української літератури та культури загалом.