Байка Г. Сковороди «Бджола та Шершень» написана в 1774 році, основною тему твору стало возвеличення праці, яка є призначенням людини та ключем до щастя, та засудження ліні, яка заважає на шляху до втілення мрії. Ідея, яку закладено в твір, така: тільки “сродною” працею можна досягти успіху, вона повинна стати природною потребою та “найсолодшою поживою”. Подібна тема була використана в байках Сумарокова та інших російських байкарів 18 століття.
Композиція твору: складається байка з сюжетної та дидактичної частин (“сили”). Сюжетна частина розгортається у формі діалогу між Шершнем, який насміхається з працьовитої Бджоли. У другій частині подаються тлумачення алегоричних образів, основні ідеї та розкривається мета створення твору.
Проблематика байки широка: людина та суспільство, сенс життя, людське покликання, праця та ліниве існування, всі ці категорії протиставляються одна одній, тісно переплітаються між собою. Для того, щоб краще зрозуміти, як вони реалізуються в тексті, перейдемо до аналізу основних образів.
Шершень уособлює людей, які намагаються жити крадіжками, живуть з чужого, Бджола – символ мудрої людини, яка уміє та любить трудитися для досягнення своєї мети. Спочатку Шершень цікавиться, задля чого так тяжко працює Бджола, адже ціна доволі таки висока: можна навіть померти через таку дурість. Бджола ж пояснює, що для неї праця є головною метою життя, і тільки так вона відчуває себе корисною та потрібною. Дидактична частина має набагато ширший та глибший зміст, оскільки в неї включаються посилання на відомі трактати Цицерона, Епікура, біблійні вислови.
Подано і автобіографічні елементи. В образі трудолюбивого студента можна впізнати самого автора – Григорія Сковороду. Байкар переконує нас в тому, що краще жити за своєю природою, ніж купатися в достатку та мучитися в безділлі. Подаються цікаві приклади та образи: собаки, яка полює на зайця, бджоли, яка відчуває себе нещасливою через те, що не може збирати мед на цвітоносних луках.
Тільки Шершні можуть запевняти студента в тому, що йому не варто вчитися. Головне для людини – не те, для чого вона це робить, що вона з цього отримає, а моральне задоволення від виконаної роботи, самоствердження в житті. За такими законами жив і давньоримський письменник Катон.
Мова твору близька до народної, напрочуд багата на тропи та стилістичні фігури, використано багато алегоричних та персоніфікованих образів, епітетів, порівнянь, крилатих висловів, серед них фрази Епікура та Сіраха. Усі ці засоби створюються особливу художню образність, яка відтіняє основні алегоричні образи, представлені в тексті.
Отже, лише завдяки “сродній” праці людина може відчувати себе людиною, тільки так, і ніяк інакше. Головне – працювати для себе, з насолодою, робити добрі та чесні справи, радуючи інших. Працьовитість завжди в пошані, а лінь ні до чого хорошого не приводить. Тільки добрим, чесним та трудолюбивим усміхається удача, тож варто бути саме такими.