Дійові особи:
Микита
Батько (Старий Кожум'яка)
Княгиня
Князь
Джура
Князівна
Дівчина
Дід
Посланець
Гонець
Воєводи
Сини
Парубок
Дівчинка
Змій
Діти, юрба
У палатах князя Дівчина розмовляє з Княгинею, говорить, що її хвилює стан Князя — він сумний, наче знову йде в наступ орда. Княгиня теж у відчаї, адже треба Змієві на згубу віддати єдину дочку. Дівчина висловлює надію, що може, хтось знайдеться сміливий і звільнить країну від злого Змія.
Хай Змій віки уже лютує, —
Всьому на світі край свій є...
Княгиня не вірить у порятунок, а Дівчина питає, чому весь народ не підніметься:
Нехай страшні народні муки, —
А ще страшніш народний гнів.
І готова сама до самопожертви, якби це допомогло. Від Змія приходить Посланець і говорить, що через три дні Князь мусить віддати Дочку.
Князь скликає воєвод на нараду.
Князівна заспокоює батьків, говорячи:
Хай я згину в пащі Змія,
Та в мені живе надія,
Що загине й він колись.
На нараді Князь запитує у Воєвод, що робити, закликає дати відсіч:
За яку, скажіть, провину
Мусим ми платить данину?!
За що кров з нас смокче Змій?
Воєводи, на двобій!
Що черга Дочці, — байдуже,
Хай моя Княгиня туже,
Все дарма... Але неволі
Мусим крикнути: «Доволі!»,
Досить вам зубів і лап!
Хто не бореться, той раб!
Деякі Воєводи сумніваються, що можна щось зробити, дехто закликає до боротьби.
Раптом на нараду приходить Дід і говорить, що його син Микита Кожум'яка може подолати Змія. Але він такий примхливий, що треба послати до нього дванадцять посланців — дідів, потім молодих хлопців. Якщо не послухає — послати малих дітей.
Микита відповів людям, що він піде боротися зі Змієм і не хоче ніяких нагород.
Дівчинка говорить:
Низько б'є чолом Микиті...
Ще не вмерла правда в світі,
Вогник віри не погас...
Раптом Гонець повідомляє, що Змій прилетів раніше й викрав Князівну з палат.
Микита Кожум'яка виходить змагатися зі Змієм. Усі люди спостерігають за боєм. Змій упав, спіткнувся Микита, потім велетень узяв Змія і вдарив об землю.
Люди радісно закричали «Слава! Слава!» Микита на руках виносить із палацу врятовану Князівну.
Коментар:
П'єса-казка О.Олеся «Микита Кожум'яка» нагадує народну казку «Кирило Кожум'яка», але більш напружена, драматична. Образи твору індивідуалізовані: Дівчина-слу жниця так віддана Князівні, що заради її порятунку готова на все; Князівна змирилася зі своєю долею і лише вірить, що колись усе це закінчиться. Князь налаштований на рішучу боротьбу й жалкує, що сміливець знайшовся не в палатах, а серед простого народу. Микита Кожум'яка — сильний, сміливий, безкорисливий, але дуже проханий. Його перемога над Змієм уособлює перемогу народу над усяким Злом узагалі.