Слова великого українського митця Івана Франка про значення книги надзвичайно точні: «Книги – морська глибина, / Хто в них пірне аж до дна, / Той, хоч і труду мав досить, / Дивнії перли виносить». В художньо цінних книгах завжди прихований глибокий зміст, який для допитливого читача розкриває цікаві таїни життя. Тому порівняння книги з глибиною моря є доречним.
Франко радить пірнати в книгу «аж до дна», тобто читати її не поверхово, а вдумливо і до кінця. Я вважаю, що сучасною проблемою є те, що люди не приділяють більше книгам належної уваги, адже в пріоритеті стало телебачення та Інтернет. Нам простіше і цікавіше переглянути фільм чи відеоролик, ніж прочитати книгу. Але ж скільки ми при цьому втрачаємо, адже книгу неможливо замінити! Телебачення та Інтернет, звичайно, теж по-своєму корисні, але вони не розвивають так уяву, логічне і творче мислення, як книги. Також, на мою думку, книги краще розвивають емоційний інтелект. Коли ми дивимося фільм, то не завжди стежимо за всім, що там відбувається, не всі актори нам імпонують зовнішньо і за темпераментом, тому і співпереживання виникає не завжди. А читаючи книгу ми краще розуміємо сюжет, а героїв уявляємо такими, як нам подобається, хоч і на основі поданих портретів. Отже, читання книги допомагає розвинути у читачів емпатію.
Хочу навести свій приклад порівняння фільму та книги. Якось мені до рук потрапив роман Зюскінда «Парфумер». Книга не проста через її морально-етичні проблеми. Головний герой поводить себе, як монстр, але читаючи уважно книгу, розумієш, чому він став саме таким. Потім я переглянула фільм, знятий по мотивах цього роману. І скажу чесно, не читавши перед цим книгу, я мало б що зрозуміла, адже герой у фільмі нічого не говорить, бо німий. По книзі він також німий, але автор подає його внутрішні монологи, які дозволяють читачу його зрозуміти. В результаті, фільм залишив тільки відчуття огиди до подій і самого героя, а книга змусила замислитися над проблемами в соціумі.
Книга – неоціненний порадник і друг! В дитинстві ми читаємо казки та на прикладі героїв вчимося, як слід поводитися; починаємо розуміти, які люди хороші, а які погані. Саме завдяки казкам багато людей вірять у дива і перемогу добра над злом. Ставши дорослими, ми читаємо вже різні повісті й романи, які допомагають знайти відповіді на складні запитання у нашому житті.
Завдяки книгам я стала краще розуміти психологію людей. Наприклад, прочитавши байку Івана Крилова «Лисиця і виноград» я зрозуміла, чому деякі люди, не досягши успіху в якійсь справі, говорять, що їм це і не було потрібно або звинувачують у своїй поразці обставини. Вони просто подібні лисиці, якій не вистачило сил та умінь дістати виноград, але вона заявила, що виноград зелений, тому їй не потрібен.
Отже, в книгах і справді таїться надзвичайна глибина, яку можна порівняти з глибиною морською.