З уроків літератури я дізналася про поняття «маленька людина», і, на жаль, зрозуміла, що розподіл на великих і маленьких людей є і в реальному житті. То хто ж така маленька людина і чи заслуговує вона на ту ж повагу, що й людина з високими амбіціями?
Маленька людина – це та, котра займає низьке становище у суспільстві, наприклад, займає найнижчу посаду на ринку праці, і як результат отримує мізерну заробітну платню. Також це може стосуватися прагнень у житті – маленька людина не має високих амбіцій, що може бути зумовлено несприятливими обставинами, низькою самооцінкою, лінню або просто таким світоглядом. Чи варто це засуджувати? Думаю, що ні. А от допомогти такій людині, підтримати потрібно, адже, можливо, їй саме цього не вистачає.
Яскравим прикладом «маленької людини» в літературі є герой повісті Миколи Гоголя «Шинель» - Акакій Акакійович. Він є дрібним чиновником, чия робота полягає у простому переписуванні документів. Колеги не поважають чоловіка, адже він довгий час працює на одному місті, отримує мізерну платню, і навіть не має прагнення щось змінити. Вони часто насміхаються з нього, але він не уміє або не хоче себе захищати. Судячи з описаного вище може й дійсно немає за що поважати героя? Насправді це не так! Одна деталь в його портреті вражає: він з неймовірною любов’ю і старанністю ставиться до своєї «маленької» роботи. Так, його робота дійсно «маленька», і тому не так помітна для інших, але відношення героя до праці заслуговує на повагу і може служити прикладом для інших. Тому що якби всі так ставилися до своєї справи, то результати були б дивовижні. На мою думку, герой мав право на таке «непомітне» для інших життя, і тому не заслуговував на погане ставлення навколишніх людей. Але розуміючи, як влаштований світ, я б порадила герою мати самому більше поваги до себе і не боятися захищати свою позицію.
На мою думку, ще буває таке, що людину вважають «маленькою» (наприклад, через непрестижну посаду чи бідність), а насправді вона такою не являється. Адже може виявитися, що людина окрім роботи цікавиться мистецтвом чи наукою, і віддає всі свої сили туди, не обов’язково маючи високі амбіції, а просто заради задоволення. Тому не слід когось засуджувати, а виявляти повагу до кожної людини. Не потрібно ділити людей на «маленьких» і «великих», принаймні за матеріальним принципом, адже важливішими є моральні якості. Людина може бути морально красивою чи потворною, і це не залежить від її амбіцій і соціального положення.
Якось моя старша сестра розповіла мені про один цікавий випадок на її роботі. Вона тоді посварилася з чоловіком, і зранку ходила сумна зі сльозами на очах. Ніхто з колег не запитав у неї, що сталося. І тільки одна прибиральниця підійшла до неї й з усмішкою сказала, що все буде добре і дала цукерку. Ніби дрібниця, але сестрі стало приємно. Тому що важливо знати, що біля тебе є небайдужі люди.
На мою думку, всі люди, які не роблять зла, заслуговують на повагу, і не важливо, чи маленька людина, чи велика.