Я вважаю, що кожна людина має потенціал стати особистістю, але не кожен здатний використати цей потенціал повною мірою.
З одного боку, особистість – людина, яка вирізняється з-поміж інших певними якостями, здібностями. З цієї точки зору всі люди – особистості, адже всі унікальні. Головне – плекати в собі те особливе, закладене природою, формувати своє я усвідомлено. З іншого боку, особистістю називають людину, якій притаманні риси характеру, сформовані під впливом життєвих обставин. Особистість сповідує свою життєву філософію, продиктовану тими ж життєвими обставинами. Вона здатна до свідомого прийняття рішень та відповідальності за свої вчинки. На жаль, є такі люди, які не мають твердих світоглядних основ, які залишаються пасивними або ж намагаються наслідувати іншого. На мою, думку такі людей не можна назвати особистостями у повному значенні свого слова, адже їхня унікальність губиться за маскою іншого.
Переконливою ілюстрацією першого аргументу є образ Наталки Полтавки – головної героїні однойменної п’єси І. Котляревського. Дівчина добра, працьовита та чесна, а також рішуча та вольова. Ці якості проявляються у різних ситуаціях. Героїня рішуче відмовляє возному Тетерваковському, коли той намагається зізнатися їй у коханні. Але добре серце Наталки м’якне від слів матері. Дівчина погоджується вийти заміж за першого ліпшого, аби тільки неньці було спокійніше. І це рішення не свідчить про те, що на Наталку легко впливати – воно демонструє повагу до матері. Але від свого кохання дівчина також не відмовляється. Коли повертається Петро, Наталка рішуче виступає за свої почуття. Можна стверджувати, що у Наталки сформована філософія життя, яка ґрунтується на повазі до батьків, шанобливому та доброму ставленні до інших, вірності коханій людині. Особистістю також можна назвати возного. Він освічений, рішуче діє, щоб завоювати Наталчине серце. На початку п’єси він видається нам смішним, але в кінці розкривається як людина з великим серцем.
Прикладом до другого аргументу може бути моя знайома Ольга. Вона не впевнена в собі, вважає себе недостатньо гарною. Дівчина захоплюється однокласницею Ніною, тому намагається в усьому її копіювати. Моя знайома записалася у секцію карате, хоча сама більше любить танцювати. Мені, до речі, здається, що в неї непогана пластика. Ольга також намагається вдягатися подібно до стилю однокласниці, копіює навіть жести та міміку. Нещодавно заявила, що не хоче вчитися, бо Ніка сказала, що дівчата й без того можуть знайти щастя. Я не можу назвати свою знайому особистістю, адже свою унікальність вона поки сховала за скопійованими з Ніни рисами, поглядами, поведінкою.
Отже, кожна людина наділена рисами характеру та здібностями, які є потенціалом для формування особистості. Коли людина відчує себе, визначить свої життєві принципи та буде їх дотримуватися, тоді її можна вважати особистістю. Звісно, інші люди можуть бути прикладом, але сліпе копіювання «кумира» перешкоджає формуванню особистості.