загрузка...

Трагічне і комічне у трагікомедії Карпенко-Карого «Сто тисяч»

Головна / Твори з української літератури / Карпенко-Карий І. / Трагічне і комічне у трагікомедії Карпенко-Карого «Сто тисяч»


Творчість І. Карпенка-Карого варто розглядати у контексті драматургії та театру кінця 19 століття. Автор показує соціальні проблеми та характер суспільних стосунків, зміни на селі, об’єктом зображення стають позитивні та негативні риси персонажів, висміюється прагнення до швидкого збагачення.

У творі використано багато сатиричних засобів. Зокрема, автор поєднує між собою різні стилі – високий та низький: “Блажен чоловік, іже скоти милує”, “Ох, земелько, свята земелько, як радісно тебе згрібати докупи”. Автор зображує комічні ситуації, наприклад, описуючи те, як Савка ходив по гроші до нечистого. Різнорідні поняття часто поєднуються, створюється певний дисонанс, це також один із засобів комічного. Характеристика персонажам дається часто через прізвища (Калитка – гаманець), прислів’я та приказки, фразеологізми (“Хоч голий, та веселий”).

Cатиричного звучання набувають певні філософські висловлювання персонажів, багато явищ суспільного життя гіперболізуються. Пестливі слова часто мають негативні конотації, трапляються приклади макаронічної мови. Усі ці засоби потрібні для показу негативних соціальних явищ та того, як діють герої в цих ситуаціях.

Проте жанр твору визначаємо саме як трагікомедію, тому автор майстерно показує, до чого приводить егоїзм, яким чином це впливає на людину, які зміни відбуваються з нею.

Комічних ситуацій багато, але фінал твору трагікомічний, Карпенко-Карий створює ситуацію, в якій персонажі повинні зрозуміти, що матеріальні цінності не можуть стояти вище моральних. Савка це розуміє, робить висновок, Герасим, засліплений своєю ідеєю, так і не зрозумів цього, він готовий померти за свою псевдомрію.

Трагічне та комічне тісно переплітається на сторінках цього твору, автор майстерно виписує характери, не нехтуючи драматичними ситуаціями, тому фінал твору виглядає органічно. Карпенко-Карий дає нам зрозуміти, що кінець п’єси буде розгортатися саме таким чином.

Жадібність настільки затьмарила очі Герасиму, що він навіть не прорахував усі ризики майбутньої афери. У такій ситуації він поводить себе довірливо та де в чому обмежено. На кожного шахрая, як то кажуть, знайдеться шахрай. Так і сталося, знайшовся Невідомий, який виявився набагато хитрішим та підступнішим за Калитку, прогадав усі можливі ситуації і отримав своє.

Карпенко-Карий показує життя таким, як воно є, без прикрас, тому така п’єса користується неабиякою популярністю. Проблеми, які порушує автор, є дуже актуальними і зараз, насправді від комічного до трагічного один крок, вони завжди йдуть поряд, тому дивуватися нема чому.

Варто відзначити прагнення автора до компіляції різних жанрів, художніх засобів, сполучення різних стилів, що відчувається не тільки на рівні проблематики, але й на рівні мовно-художнього оформлення твору. Карпенко-Карий чітко продумує стратегію, у всьому дотримується заявленого, завдяки вдалій обробці сюжету п’єса і досі залишається актуального, особливо в сучасних умовах, коли гроші виконують у житті багатьох людей основну функцію.

Сподобався шкільний твір? А ось ще:

  • Аналіз трагікомедії Карпенко-Карого «Сто тисяч»
  • Згубний вплив грошей (за трагікомедією Карпенко-Карого «Сто тисяч»)
  • Проблематика трагікомедії Карпенко-Карого «Сто тисяч»
  • Історія створеняя трагікомедії Карпенко-Карого «Сто тисяч»

  • загрузка...

    Це цікаво:


    загрузка...