Реальне та фантастичне в казці тісно переплітаються між собою, при цьому дуже важливим елементом є те, що від цього твір тільки виграє. Події, які описані, перебувають на межі реального та вигаданого. Фантастичні елементи в тексті пов’язані з казковим струменем, структура твору витримана в жанрі народної казки. Реальні події акцентовані більше на взаємозв’язок людини та природи і не пов’язані з іншими аспектами. Людина розглядається як частинка природної гармонії.
У творі є реальні та вигадані персонажі. Серед фантастичних тварин: Хуха-Моховинка, дух-лісовик Хо-Суховик. Реальними героями є Лісник, собака лісника, злий дід, хлопчик і дівчинка, батьки, коза Лиска і Оришка.
Реальним у творі є розповідь про дітей, про козу Оришку та Лиску. Життя людей змальовується буденним, таким, що не виходить за рамки стандартного існування. Всі реальні події зображуються в тісному зв’язку з фантастичним.
Наприклад, розповідь про діда починається з акценту на не дуже хорошому ставленні людини до природи. Він, сам того не розуміючи, руйнує хатку Хухи, проте згодом вона допомагає йому в важкій ситуації. При цьому дуже важливо усвідомити, що природне середовище є дуже важливим для людини, вона повинна оберігати навколишній світ, прагнути збагатити його. Таким, чином реальні події переплітаються з напівфантастичними тваринами. Розмова діда з хухами є тому свідченням. Оскільки лісові істоти є фантастичними, то і всі їхні дії сприймаються такими ж.
Допомога від хух не сприймається людьми, вони навпаки розцінюють їх дії як лихі й такі, що можуть завдати значної шкоди. Життя дітей є реальним, проте діалоги з Хухою, яка стала уже домашньої жителькою, не можуть сприйматися в реальному часі і просторі, вони ніби виходять за рамки звичайності та повсякденності. Хуха приносить якусь загадковість і таємничість в дім, вона сприймається дітьми як щось дивовижне та незвичайне, що робить їх щасливішими та веселішими.
Можна сказати, що в опозиції реальне та фантастичне беруть участь такі поняття, як добро і зло. Швидше за все в тексті є реальне зло та фантастичне добро, яке досягається зусиллями фантастичних істот. Тобто вони сприймаються казковими персонажами, що намагаються допомогти людині, підказати їй щось для того, що вона мала змогу зробити правильний вибір. Основна мета хух – відповідати добром навіть на зло, вони вірять, що тільки так можна досягнути справжньої гармонії у цьому світі.
Таким чином, для тексту народної казки важливо не тільки показати співвідношення реального і фантастичного, але й розглянути людини у природному середовищі. Автор акцентує увагу на те, що вона не є центром вселенської гармонії, а може лише прагнути до досягнення цього. Фантастичні істоти та люди мають розуміти всю значимість того, що вони роблять один для одного. З тексту ми бачимо, що природа завжди піклується про людину, а от ми не завжди намагаємося зробити світ гармонійним. Тому треба докласти максимум зусиль, щоб змінити цю ситуацію.