Казка про Хуху Моховинку справляє на дітей незабутнє враження, адже в ній розповідається про незвичайний світ лісу. Зразу уявляєш себе в цьому місці, прагнеш зрозуміти всю навколишню красу. Автор робить для нас багато відкриттів, акцентуючи на тому, що світ людей і світ тварин дуже сильно різняться над собою, тому основним завданням людини є збереження балансу між нею та природою.
Центральним персонажем твору є Хуха, яка належить до роду хух – фантастичних лісових істот, що живуть між проваллями і скелями. Автор акцентує увагу на тому, що є різні види тварин, які живуть у різних місцях. Це і степові, і левадні, і байрачні хухи. Лише в болоті вони жити не люблять, бо їх лякає вогкість. Для кожної хухи є свій ареал, в якому їм живеться комфортно і затишно.
Хуха – маленька, безмежно добра і лагідна тваринка, яка сама збудувала собі хатинку біля підніжжя сосни. Вона дружелюбна і смілива, любить життя і дорожить тим, що має. Одного разу її спіткала біда: людина зруйнувала її житло, тож довелося хусі стати хлівною тваринкою. Та вона не здавалася і вже згодом вибудовувала собі нову хатку, в чому їй допомогли близькі та друзі. Це говорить про те, що для Хухи важливе місце її житло.
Автор поступово розкриває основні риси фантастичних істот. По-перше, вони практично не залишають своє місце проживання, переселяються зрідка, і тоді дуже страждають, гірко плачуть. Це найчастіше викликано умовами життя, а не за їх власним бажанням. Хухи – домашні істоти, тому живуть тільки на своїй території і не дуже люблять її покидати.
Хухи не можуть говорити, поки залишаються невидимими, вони дуже легкі і м’якенькі. Коли Хуха хотіла попередити дітей про біду, що сталася з Лискою, вони довго не могли почути та зрозуміти її. Це пов’язано насамперед з такою особливість тварин. Хуха намагалася розбудити дітей, але вони відчули тільки легеньке лоскотання по обличчю і продовжували собі спати далі.
У місцевих жителів не дуже хороше уявлення про хух, люди вважають, що це тварини, які чинять тільки лихо. Незважаючи на це, Хусі вдалося подружитися з дітьми, вона розповідала цікаві історії та весело проводила з ними багато часу, її навіть почали кликати хатньою хухою.
Хухи роблять завжди тільки добро, тому коли дідові було дуже погано, то хухи допомогли йому у важку хвилину. Після того Хуха сказала дідові, що важливо насамперед усвідомити відповідальність за свої слова. Важливо знати, що дід дотримає свого слова й більше не буде зобиджати тварин.
Крім Хухи, згадано про таких фантастичних істот, як Хо, до якого Хуха йде на вечорниці, та Мавок, які загадують хухам роботу. Це говорить про те, що світ фантастичних істот дуже цікавий та різноманітний, але розкрити його в одному творі неможливо. Автор відкриває завісу, але насправді він не хоче розкривати всі таємниці. Взаємозв’язок між світом людей і тварин дуже складний, на цьому автор і акцентує увагу. Важливо жити і злагоді з природою, пам’ятати про живих істот, які мешкають в лісі. Головне, що варто пам’ятати – про баланс між природою та людиною.