У літературній казці Івана Франка є головний персонаж Лис Микита та другорядні: Пси, Вовчик-братик, Кабан, Ведмідь, Олень та ін.. Автор приділяє увагу саме образу Микити: подаються детальні портретні характеристики, вимальовується характер, увесь сюжет твору концентрується навколо Лиса. Він є учасником всіх центральних подій, завдяки його реплікам відчувається авторський голос. Другорядні учасники деталізують події, що відбуваються, вони безпосередньо пов’язані з головним героєм, проте не виступають основними діячами, а допомагають автору розкривати образ Микити.
Головним персонажем твору є Лис Микита, який виступає кмітливим і хитрим звіром і вражає всіх своєю сміливістю та винахідливістю. Він умів уникати несприятливих ситуацій, проте це зробило його дуже хвалькуватим та гордовитим. Тому одного дня дав обіцянку, що зможе вкрасти курку серед білого дня. Проте йому довелося ховатися від звірів, він став фарбованим після того, як сховався у діжці з водою.
Звірі боялися цього дивного звіра, тож годували його та обрали своїм царем. Але невдовзі правда була розкрита, під час концерту в лісі, вони зрозуміли, хто їх надурив. Це говорить насамперед про те, що кожного чекає заслужена кара, особливо того, хто прагне досягти вигоди брехнею.
У творі основним діячем стає справжнісінький Лис, який постійно займається крадіжками, проте завжди вміло обходить небезпеки. Серед основних рис характеру Микити, які можна виділити, такі: лукавість, хвалькуватість, гордовитість, егоїстичність, несправедливість та ін. Основна думка твору – бажання вищого панувати над нижчим завжди було і буде неприйнятним для сучасного суспільства. Треба бути добрим та милосердним, а не пропагувати фальшиве добре, видаючи його за справжнє.
Казка Франка в літературній обробці звучить зовсім по-новому, важливо те, що все таємне завжди стане ясним, тому автор навчає нас обдумувати наші вчинки. Казка учить нас розрізняти добро і зло, які тісно переплітаються між собою.
Після прочитання казки про Лиса Микиту, що кожен із нас має замислитися над тим, чи не обманюємо ми, чи не приховуємо ми, чи справді варто бути лідерами, чи можнадемонструвати своєї вищості. Ці дуже важливі питання розглядаються у творі. Корисливість та нечесність ніколи не прикрашали людину, про це власне сам твір. Варто знати, що такі риси, як кмітливість, розсудливість є хорошими тоді, коли вони спрямовані на максимально чесний результат, а не на досягнення мети способом обману.
Пам’ятайте, що варто жити в любові та злагоді насамперед з самим собою, тільки тоді все вдасться і буде якнайкраще. Думайте, що розум і кмітливість допоможуть вам спрямувати зусилля в необхідному напрямку. Лис Микита не є прикладом для наслідування, але гордо перемагає труднощі, які зустрічаються на шляху, що не можна не вважати похвальним. Іван Франко говорить про важливі проблеми й українського суспільства в такому контексті, говорячи про рабську психологію та сміливість, яка їй протистоїть.