Проаналізуємо казку Івана Франка «Фарбований Лис», яка належить до збірки «Коли ще звірі говорили». Основною темою твору є зображення пригод, що трапляються з Лисом, та заслужене покарання. Ідея – ні в якому разі не можна чинити кривди іншим, не можна обдурювати, варто завжди бути справедливими, ні в якому разі не можна давати себе ошукувати. Зло завжди буде покарано, а добро завжди буде повернуто.
Розглянемо композицію та сюжет твору. Експозицією є змалювання життя Лиса Микити, зав’язка – обіцянка Лиса вкрасти на базарі курку. Розвиток дії – Лис вирушає до міста, там його бачать собаки, згодом він знаходить схованку в бочці з фарбою. Кульмінаційним є момент, коли вранці з Лисом стається чарівне перетворення, чим той збирається скористатися. Лис Микита – це цар звірів. Розв’язка – панування Лиса, покарання брехні жорстоким чином, загибель Лиса.
За жанром твір є літературною казкою: в алегоричних образах автор зображує персонажів. Про те, що це саме казка, говорять слова-повтори, які доволі часто зустрічаються в тексті, казкові слова, магічні числа. Тварини наділені людськими рисами, тому є алегоричними образами. Перемога добра в фіналі твору також є рисою, характерною для казкового сюжету.
Носіями добра виступають Пес та його товариші, зло уособлюють Лис, Вовк та тварини-підлабузники. Автор говорить про те, що таким чином неможливо здобути те, що ти хочеш. Важливо бути щирим, вільно висловлювати свої думки. Не можна обманювати, не можна зазнаватися, бути хвальком та лицеміром – не кращі риси людського характеру.
Розглянемо образи головних та другорядних персонажів. Центральний образ Лиса Микити, саме йому приділено увагу, характер розкрито найповніше, другорядними персонажами є дійові особи, які виконують в творі допоміжну функцію, за допомогою їхнього відношення до Лиса можна зробити певні висновки. Тобто образи другорядних персонажів насамперед відтіняють характер основного персонажа. Серед них – Вовчик-братик, Пес, Вовчиця, Ведмідь, Кабан, Олень.
Лис прагне до дружніх контактів, сміливий та кмітливий, винахідливий, має гострий розум. У його діях проявляється гордовитість, сміливість та зазнайкуватість. До того ж, він неабиякий хвалько. Він прекрасний промовець, має ораторські здібності, завдяки чому його слухають лісові мешканці. Проте використовує працю інших людей ради власної вигоди, користолюбний. Сам же не хоче виконувати свої обов’язки, не усвідомлює відповідальності за інших.
Таким чином, автор навчає нас бути добрими, жити чесно, заробляти на хліб власною працею, а ще застерігає нас від рабської покори, від покори комусь і сліпого виконання того, кого нарекли царем. Варто пам’ятати про власну гордість, не можна вірити всім підряд, підлабузництво й ошуканство зображені як негативні явища суспільного життя. Прагнення бути чесними, відкритими та справедливими обов’язково увінчається успіхом.