Зовнішність Мелашки із повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»
Портрет Мелашки Балашівни динамічний. Спочатку автор описує юну Мелашку. Читач дивиться на дівчину очима Лавріна. Письменник акцентує увагу на таких рисах зовнішності Мелашки:
• вона мала чорне волосся, яке особливо гарно виглядало під жовтогарячими кісниками з червоними маківками;
• лице у героїні було довгообразе, свіже, «як ягода», з чорними бровами;
• карі очі блищали привітністю;
• рум’яні щічки, повні губи та тонкі брови, наче з шовку, довгі вії надавали обличчю особливої краси;
• тонка, загоріла шия натякає на те, що дівчина багато працювала на дворі;
• дівчина була невеликого зросту, мала рівний стан, була «гнучка, як тополя, гарна, як червона калина».
Перше враження Лавріна від Мелашки таке: «Ой, гарна ж дівчина, як рай, мов червона рожа, повита барвінком!».
Мелашка неодноразово порівнюється з калиною. В українській культурі ця рослина – символ дівочої вроди, чистоти, невинності.
Дівчина й сама знає, що дуже вродлива, а тому дуже любить милуватися своїм відображенням у воді.
Після одруження та народження дітей «Мелашка розцвіла і стала повніша на виду». Рум’янець прикрашав обличчя дівчини «од висків до самого підборіддя». Гарно блищали на сонці її очі та брови.
Внутрішній світ Мелашки
• Героїня мала «поетичну душу», тому навіть в розмові вона могла завести якусь пісню.
• Коли Лаврін розповідав Карпові, яку дівчину хоче обрати за дружину, то сказав, що візьме «тиху, як тихе літо». Мелашка повністю відповідає цій характеристиці.
• Ласкаве серце, здавалося, могло обігріти усіх навкруги. На жаль, ніхто з кайдашів, окрім Лавріна цього не помічав.
• Мелашка мала м’який характер, тому не могла захистити себе від нападків свекрухи. Коли докори Марусі Кайдашівни допекли їй, Мелашка, просто, втекла до Києва.
• Героїня не була ледачою. Вона працювала сумлінно, була «проворна й жвава». Проте молоденька, тендітна Мелашка не могла впоратися з важкою роботою. Їй навіть тісто замісити в великій було важко. За це свекруха докоряла невістці.
Стосунки Мелашки з іншими членами родини
• Тиха Мелашка не вміла звертатися до інших грубим словом, а тому постійні чвари пригнічували її. Молодиця якось пожалілася матері, але стара Балашиха сказала, що треба терпіти, якщо вже одружилася.
• Мелашка дуже кохала Лавріна. Ради нього вона терпіла докори свекрухи. Всю свою ніжність молодиця віддавала чоловікові.
• Від докорів свекрухи молодиця втекла до Києва, де залишилася у проскурниці. Тихе життя було до вподоби героїні, але її серце розривалося від згадки про Лавріна. Тільки любов до чоловіка «змусила» жінку повернутися додому.
• Зі свекрухою Мелашка не завжди ладить, але не свариться з нею так, як Мотря. Кайдашиха менше сварила Мелашку, після того як молодиця повернулася з Києва.
• Часто Мелашка сварилася з Мотрею. Карповій дружині здавалося, що Лаврін з Мелашкою отримали після Омелька більше землі, статків. Заздрість Мотрі часто ставала причиною чвар.