Необхідною соціально-економічною передумовою створення і розвитку РЦП є наявність у системі АПК власників землі, майна, грошових заощаджень, під які можуть бути видані тимчасово або постійно вільні ресурси для залучення їх в економічний оборот.
Економічні, соціальні та правові передумови мають бути реалізовані державою за допомогою створення інфраструктури РЦП в економіці АПК. Основні її суб'єкти і компоненти наведено на рис. 20. Розглянемо докладніше структуру РЦП.
Завданнями формування первинного РЦП в АПК є акціонування колгоспів і радгоспів, створення акціонерних товариств через приватизацію переробної промисловості, агросервісних підприємств, інших суб'єктів господарювання АПК; організація випуску цінних паперів (акцій, облігацій) великими суб'єктами господарювання АПК і їх котирування на ФР України.
Основне завдання діяльності аграрного інвестиційного фонду полягає в інвестуванні АПК (через придбання цінних паперів АПК) за допомогою мобілізації вільних фінансових ресурсів юридичних і фізичних осіб.
У процесі приватизації аграрний інвестиційний фонд є посередником у розміщенні приватизаційних паперів населення в майно (акції) державних підприємств АПК.
Потенційним покупцям цінних паперів АПК доцільно мати справу не з безліччю торговців, а з Національним аграрним інвестиційним фондом, який виручені від реалізації своїх акцій кошти вкладає в АПК за допомогою придбання його цінних паперів.
Найважливішим завданням розвитку РЦП є формування банківської підсистеми, що обслуговує АПК. У цій підсистемі першочергове значення має створення Селянського банку на кооперативних (акціонерних) засадах. По суті це не комерційний банк, а централізовано-організаційне кредитне товариство аграрників, основна мета якого полягає в пільговому кредитуванні своїх пайовиків (акціонерів), випуску і придбанні цінних паперів.
З розвитком товарних відносин в АПК, визнанням землі повноцінним товаром і закріпленням права приватної власності на володіння і розпорядження нею постане потреба у створенні Земельного й Іпотечного банків.
Для мобілізації фінансових ресурсів у складі РЦП держава створює Українську фондову біржу як місце торгівлі цінними паперами. Це некомерційний фінансовий інститут, що обслуговує всіх потенційних емітентів цінних паперів, включаючи й державу. Фондова біржа випускає власні акції і торгує ними, держава надає їй допомогу і водночас керує роботою цього механізму.
Поява цінних паперів АПК на вторинному ринку (продаж на біржах) неможлива без посередників, які знають правову, податкову, організаційну, страхову й інші фінансові основи діяльності на ринку. Тому мають бути створені спеціалізовані брокерсько-дилерські фірми для надання допомоги суб'єктам господарювання АПК під час виходу їх на ринок цінних паперів, а також аудиторські фірми для надання консультативних послуг у процесі приватизації й акціонування державного сектору АПК.
Одна з особливостей цінного паперу — ризик. Отже, будь-яка пов'язана з операціями на ринку цінних паперів угода має бути застрахована. Для цього створюються страхові компанії, які є потужними фінансовими інститутами в системі РЦП.
Однією з причин повільного розвитку РЦП є недосконалість нормативно-правової бази, законодавчого і підзаконного регулювання. Основою правового регулювання РЦП мають бути насамперед економічний і правовий захист інтересів інвесторів, формування інфраструктури фондового ринку. До чинних законодавчих і нормативних актів необхідно внести зміни.
У зв'язку з приватизацією постала потреба у прийнятті законів про інвестиційні фонди й інвестиційні компанії, пенсійні фонди, холдинги та інші суб'єкти ФР, а також у розробці нормативних актів, що регулюють їх діяльність.
Список використаної літератури
1. Федоренко В. Г. і К°. Інвестування. Зайнятість. Освіта. — К.: Науковий Світ, 2002.
2. Федоренко В. Г. і К°. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в Україні.: — К.: Науковий Світ, 2003.
3. Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент. —К.: МАУП, 1999.
4. Федоренко В. Г. Інвестиції і капітальне будівництво в ринкових умовах. — К.: Міжнар. фінанс. агенція, 1998.
5. Федоренко В. Г. Перспективи розвитку капітального будівництва за ринкових умов // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1997. — № 2.
6. Федоренко В. Г. Створення промислово-фінансових груп і проблеми управління корпоративними правами // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999. — № 2.
7. Федоренко В. Г., Бондаренко Е. В. Будівництво та інвестиції в Україні. — К: Знання, 1998.
8. Федоренко С. В. Проблеми залучення іноземних інвестицій і розвиток економіки України // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999. — № 2.
9. Федотова М. А. Доходи предпринимателя. — М.: Финансьі и статистика, 1993.—96 с.
10. Чернявский А. Д. Организация управления в условиях рыночных отношений. —К.:МЗУУП, 1994.
11. Чернявский А. Д. Современные тенденции развития организационных форм управлення в Украине // Персонал. — 1997. —№4. — С. 3-7.
12. Чернявский А. Д. Трансформация организационных форм управления в процессе развития рыночных отношений // Персонал. — 1996. —№2. — С. 22-36.
13. Шевчук В. Я. Умови ефективного інвестування в будівництві. — К.: Будівельник, 1991. —112 с.
14. Шпек Р. Іноземні інвестиції в Україні // Уряд, кур'єр. — 1996. — № 62. — 2 квіт. — С. 5.
15. Щекин Г. В. К разработке концепции управления современным обществом // Персонал. — 1999. — № 1. — С. 1-23.
16. ЩукінБ. М. Інвестиційна діяльність. — К.: МАУП, 1998.
17. Эклунд К. Эффективная экономика — шведская модель. — М.: Экономика, 1991. —349 с.
18. ЯкушинЛ. С. Строительство инвестиции//экономика стрва. —1991. — № 4. — С. 59-62.
Сторінки: 1 [ 2 ]