Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передання грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам.
Розглянемо фундаментальні властивості цінних паперів.
Ринковість — це здатність цінних паперів купуватися та продаватися на ринку, бути самостійним платіжним засобом, а також об'єктом інших цивільних відносин (позики, спадщини, дарування, гарантії тощо).
Дохідність — це властивість цінних паперів бути засобом збереження і нагромадження багатства.
Ризикованість — це властивість цінних паперів завдавати їх власникам грошових витрат через зменшення своєї дохідності з різних причин.
Ліквідність — це властивість цінних паперів швидко перетворюватися на гроші без великих витрат для власника.
Спекулятивність — це можливість цінних паперів стати об'єктом спекуляції.
Стандартність — по-перше, це відповідність зовнішнього оформлення цінних паперів єдиним законодавче визначеним вимогам (при цьому цінні папери можуть існувати як у матеріальному вигляді, так і в дематеріалізованій формі як записи на рахунках); по-друге, це однаковість правових наслідків для суб'єктів ринку щодо операцій із цінними паперами окремих груп і видів.
Класифікація цінних паперів
Пайові цінні папери — це папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані у його діяльність, але підтверджують участь у статутному фонді й надають власникам право на участь в управлінні справами емітента й отримання частки прибутку у вигляді дивідендів та частки майна при ліквідації. Зокрема, це акції, інвестиційні сертифікати.
Боргові цінні папери — це папери, за якими емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але не дають права власникам на участь в управлінні справами емітента. Зокрема, це облігації, векселі.
Похідні фінансові інструменти — опціони, ф'ючерси, варанти — це особливі фондові цінності, що фіксують проміжні права партнерів при укладенні угоди. Вони не дають ані права власності, ані права на отримання доходу, але засвідчують право на купівлю або продаж цінних паперів різних видів (найчастіше акцій).
Ринок акцій
Акція — це цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому та право на участь в управлінні ним; дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції займають близько ЗО % загального фінансування на РЦП провідних країн.
Випуск акцій здійснюється в таких випадках:
• при акціонуванні, заснуванні акціонерного товариства для формування статутного капіталу; мета — забезпечити початковий капітал при розширенні господарської діяльності;
• при залученні додаткових фінансових ресурсів у процесі господарської діяльності; мета — додатково мобілізувати капітал для збільшення статутного фонду;
• при реорганізації компанії в акціонерне товариство чи для обміну з метою злиття з іншою компанією.
Акціонер не має права повернути акції компанії, що їх випустила, але може продати їх на вторинному ринку. Акціонерне товариство може викуповувати у акціонерів їх акції з метою подальшого перепродажу, поширення серед своїх працівників або анулювання. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані упродовж одного року. У цей період розподіл прибутку, а також голосування й визначення кворуму на загальних зборах акціонерів здійснюються без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.
Після придбання акцій між емітентом та акціонером виникають певні відносини (права і обов'язки). До прав емітента належать такі: право на визначення напрямків господарської діяльності; право на укладення контрактів від власного Імені; право відповідати за власні обов'язки і не відповідати за обов'язки акціонера; право розпоряджатися випущеними, але не сплаченими у встановлені строки акціями; право витребовувати інформацію, яку акціонер зобов'язаний повідомляти емітентові згідно зі статутом. До основних обов'язків емітента зараховуються такі: обов'язок надсилати акціонерам щорічні звіти про результати господарської діяльності та фінансове становище підприємства; сплата дивідендів у строки, зазначені у статуті чи в умовах випуску акцій; проведення щорічних зборів акціонерів та ін. Права акціонера поділяються на майнові та немайнові. До майнових належать право на отримання доходу у вигляді дивіденду; право на отримання частки майна емітента, грошових коштів, цінних паперів, майнових прав, які залишаються у нього після розрахунку з бюджетом та кредиторами; право на придбання за пільговою ціною акцій нового випуску або інших цінних паперів, що випускаються емітентом; право на придбання за пільговою ціною товарів та послуг, що виробляються емітентом; право на обмежену відповідальність у межах пайової участі за боргами емітентів перед третіми особами (кредиторами чи партнерами з господарської діяльності) у випадку ліквідації останнього. До немай-нових прав належать право на участь в управлінні справами емітента; право голосу на загальних зборах акціонерів; право на висунення кандидатур у виборні керівні органи емітента; право на внесення пропозицій щодо господарської діяльності емітента; право на отримання регулярних звітів емітента про результати його господарської діяльності та фінансове становище; право на отримання від емітента інформації, що може істотно вплинути на рішення акціонера про купівлю нових або продаж старих акцій та ін. Основні обов'язки акціонерів: своєчасно сплачувати вартість акцій, що продаються за підпискою; за запитом емітента повідомляти, він є дійсним чи номінальним власником акцій; надавати емітенту інформацію, що заноситься до книги реєстрації іменних цінних паперів; доводити до відома емітента в разі придбання п'яти і більше відсотків випущених акцій та ін. Сукупність прав та обов'язків визначається типом цінного паперу, що належить утримувачу.
Типи акцій: прості та привілейовані.
За привілейованими акціями власник:
• отримує фіксований дивіденд незалежно від коливання прибутку;
• не має права голосу;
• має першочергове право задоволення претензій у разі ліквідації компанії.
Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму понад 10 % статутного фонду товариства. Види привілейованих акцій:
• кумулятивні (найпоширеніші) — передбачають накопичені, але не оголошені дивіденди. Сплачуються до сплати дивідендів за звичайними акціями;
• некумулятивні — акціонери можуть втратити дивіденди, якщо рада директорів не оголосила їх сплату;
• з часткою участі — дають змогу власникам отримати додаткові дивіденди понад оголошену суму, якщо дивіденд за звичайними акціями перевищує оголошену суму (тобто передбачають участь у залишку прибутку);
• конвертовані — можуть бути обмінені на певну кількість звичайних акцій за обумовленою ціною; їх курсова динаміка близька до звичайних акцій порівняно з іншими привілейованими акціями;
• зі ставкою дивіденду, що корегується — дивіденд на відміну від акцій з фіксованою ставкою змінюється залежно від коливання відсоткових ставок за короткостроковими державними облігаціями (чи іншими фінансовими інструментами);
• відзивні — можуть бути відізвані (викуплені) емітентом за ціною з надбавкою до номіналу.
Якщо емітент випускає кілька видів привілейованих акцій, вони можуть поділятися на категорії А (більше пільг при сплаті дивіденду і погашення при ліквідації) та В (зазначених пільг не мають).
За звичайними (простими) акціями власник:
• отримує дивіденд (чи частину прибутку), що залишається після сплати дивідендів за привілейованими акціями;
• отримує право голосу на загальних зборах акціонерів, тобто право на участь у керуванні акціонерною власністю.
Сторінки: [ 1 ] 2