Порядок захисту громадян-інвесторів на фондовому ринку передбчений Указом Президента України від 8 липня 1998 року “Про фонд захисту громадян-інвесторів на фондовому ринку. Відповідно до цього нормативного акту основним завданням створюваного Фонду захисту громадян-інвесторів на фондовому ринку є зниження ризику втрати коштів громадянами-інвесторами під час здійснення операцій з цінними паперами. Учасниками фонду є торгівців цінними паперами та комерційні банки, які мають дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення діяльності по випуску та обліку цінних паперів. Фонд не вправі займатися підприємницькою та інвестиційною діяльністю з метою отримання прибутку.
Учасники фонду зобов’язані стати на облік у фонді не пізніше 60 днів з дня отримання дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів. Після взяття на облік у фонді кожний учасник сплачує реєстраційний збір у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Поряд з цим, учасники фонду щоквартально не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним кварталом сплачують поточні внески в розмірі 0,2% загального обсягу коштів, отриманих за виконання ними договорів.
Кошти фонду розміщуються в:
• державні цінні папери;
• депозитні рахунки комерційних банків.
Вищим органом управління фондом є адміністративна рада, до складу якої входить голова і чотири члени. Вона обирається на чотири роки. Засідання її проводяться не рідше двох разів в місяць. До її основних напрямків діяльності входять питання про визначення основних напрямків діяльності фонду, представництва в господарському суді, ліквідаційних комісях, затвердження кошторисів і т.і.
Державний контроль за діяльністю фонду здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Операція з цінними паперами - дія учасника ринку цінних паперів щодо цінних паперів, яка призводить до зміни власника або передачі хоча б однієї з правомочностей власника.
3. Керування біржею
Загальне керівництво діяльністю біржі здійснює рада директорів. У своїй діяльності він керується статутом біржі, у якому визначаються порядок керування біржею, склад її членів, умови їхнього прийому, порядок утворення і функції біржових органів.
Для повсякденного керівництва біржею і її адміністративним апаратом рада призначає президента і віце-президента. Крім того, нагляд за всіма сторонами діяльності біржі здійснюють комітети, утворені її членами, наприклад, аудиторський, бюджетний, по системах (комп'ютери), біржовим індексам, опціонам.
Комітет із прийому членів розглядає заявки на прийняття в члени біржі. Комітет з арбітражу заслуховує, розслідує і регулює суперечки, що виникають між членами біржі, а також членами і їхніми клієнтами. Число і склад комітетів міняються від біржі до біржі, але ряд з них обов'язковий. Це чи комітет комісія з лістінгу, що розглядають заявки на включення акцій у біржовий список; комітет із процедур торгового залу, що разом з адміністрацією визначає режим торгівлі (торгові сесії) і стежить за дотриманням інструкцій з діяльності в торговому залі, а також в інших випадках.
Біржі - це, як правило, не комерційні структури, тобто безприбуткові і тому звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Для покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує з учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів. Це податок на угоду, укладену в торговому залі; плата компаній за включення їхніх акцій у біржовий список; щорічні внески нових членів і т.п. Ці внески і складають основні статті доходу біржі.
Біржа забезпечує концентрацію попиту та пропозиції, але вона фізично не в змозі вмістити усіх, хто хотів би чи продати купити ці папери. Ті, хто бере на себе функцію проведення біржових операцій, стають посередниками. Діяти вони можуть як на біржі, так і поза нею, оскільки далеко не всі папери котируються на біржах. На позабіржовому ринку формується коло посередників, на яких фактично покладається функція концентрації попиту та пропозиції. Просторово посередники роз'єднані, але вони зв'язані між собою й утворять єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним.
4. Операції з цінними паперами
Важливу роль у застосуванні позичкового капіталу в державі відіграють операції з цінними паперами. Кредитно-фінансові інститу¬ти здійснюють операції на РЦП з метою нагромадження грошових коштів і нормалізації в системі грошового обігу. Більшість комерційних банків активно виступають емітентами цінних паперів і укладають угоди як через фондову біржу, так і на позабіржовому РЦП (торгівля облігаціями, продаж акцій тощо).
Чинне законодавство передбачає різноманітність операцій з цінними паперами. Відповідно до п. 5 ст. З Закону України «Про банки і банківську діяльність» комерційні банки та інші юридичні особи мають право займатися емісійними операціями — випуском в обіг акцій, облігацій, векселів. За допомогою емісії цінних паперів державні органи прагнуть покрити бюджетний дефіцит; комерційні банки збільшити кредитні кошти і розширити кредитування, а підприємства залучити кошти для розширення своїх основних і оборотних фондів. Законодавством встановлено обов'язкову реєстрацію випуску акцій і облігацій підприємств і комерційних банків.
У банківській практиці поширене кредитування під забезпечення цінними паперами. Цінні папери на пред'явника, виступаючи об'єктом цивільного права, можуть закладатися шляхом твердої або іррегулярної застави. Як застава приймаються і державні цінні папери, і папери комерційних структур. При цьому важливою умовою є висока ліквідність цінних паперів, а позичкові кошти не повинні використовуватися для купівлі нових цінних паперів — це стримує біржову спекуляцію позичальників та зменшує ризик банкрутства клієнтів.
Серед банківських послуг мають місце операції виконання по цінних паперах та їх забезпечення. Клієнти можуть доручати обслу¬говуючим банкам отримання платежів або іншого виконання по цінних паперах. Таке доручення оформляється шляхом здійснення передавального напису (індосаменту), який підтверджує перехід права по вказаних документах до іншої особи. При виконанні доручення індосамент знищується.
Комерційні банки здійснюють з векселями різноманітні угоди: емісію, купівлю-продаж, заставу й облік векселів. Облік векселів являє собою операцію купівлі-продажу векселя банку до настання строку платежу по ньому з переходом на банк прав векселедержателя.
До обліку в банках приймаються високоліквідні векселі, тому перевага надається товарним векселям, в основі яких лежать товарні угоди. Поширеними операціями комерційних банків є виконання агентських функцій і обслуговування обігу цінних паперів. Сюди відносяться операції проведення реєстрів власників іменних цінних паперів і реєстрації угод переводу права власності на такі цінні папери; сприяння виконанню по цінних паперах (виплата дивідендів і відсотків), погашення цінних паперів, реєстрація угод з метою оподаткування і виконання доручень інвестиційних фондів відносно до їх цінних паперів в рамках депозитарного договору.
Відносини між інвестиційним фондом і банком-депозитарієм оформляються депозитарним договором. Банк-депозитарій здійснює угоди з цінними паперами фонду від його імені і за його дорученням, відкриває фонду поточний, валютний та інші рахунки і здійснює по них розрахункові, касові та інші банківські операції; приймає на зберігання і забезпечує зберігання майна фонду, проводить облік цінних паперів, виплачує дивіденди акціонерам фонду, винагороду керуючому, підтверджує письмове отримання повідомлення про збори акціонерів, а також повідомляє відомості про документи, що мають відношення до цінних паперів, належних фонду, одержує дивіденди та ін.
Комерційні банки можуть купувати і продавати цінні папери від свого імені і за свій рахунок як через фондову біржу, так і на поза-біржовому ринку цінних паперів, а також на основі доручення клієнта про купівлю-продаж цінних паперів. При цьому банк виступає повіреним або комісіонером свого клієнта. За своєю природою зазначені угоди являють собою договір купівлі-продажу, звичайно, ускладнений відкладальною умовою.
Відповідно до п. 6 ст. З Закону України «Про банки і банківську діяльність» комерційні банки займаються зберіганням цінних паперів, для чого пропонують клієнтам в оренду сейфи. Комерційні банки можуть провадити за дорученням свого клієнта управління портфелем його цінних паперів. За договором про управління цінними паперами клієнта комерційний банк надає йому такі види послуг. Банк зобов'язується зберігати цінні папери свого клієнта, забезпечувати їх облік, проводити інкасацію відсотків і дивідендів, а також сум по погашених цінних паперах, провадити обмін акцій та облігацій на інші цінні папери, інформувати клієнта про чергові збори акціонерів, випуск нових акцій, в яких клієнт має переважне право на купівлю. Управління портфелем цінних паперів є складним правовідношенням, яке містить ознаки декількох цивільно-правових договорів (комісії, зберігання і доручення), а також проведення бухгалтерського обліку і звітності по цінних паперах, аналітичне і правове обслуговування.
Найбільш перспективним видом банківських операцій є трастові операції (п. 13 ст. З Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Під трастовими операціями прийнято розуміти операції банків або інших фінансових інститутів по управлінню майном і виконанню інших послуг за дорученням в інтересах клієнта на правах його довіреної особи. При здійсненні трастових операцій виникають відносини за довіреністю, при яких одна сторона (довірена особа) на основі укладеного між зацікавленими сторонами договору набуває відповідних прав і виступає розпорядником певного майна на користь бенефіціара, яким може бути сам довіритель майна або третя особа. По трастових операціях банки одержують комісійну винагороду, яка диференційована залежно від виду здійснюваних послуг.
Список використаної літератури
1. Закон України від 18 червня 1991 р. «Про цінні папери і фондову біржу» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 38 (зі змінами і доповненнями).
2. Закон України від 30 жовтня 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» // Відомості Верховної Ради України. — 1996. - № 51.
3. Постанова Верховної Ради України від 22 вересня 1995 р. «Про Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України» та зазначена концепція // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 33.
4. Грязнова А.Г. “Біржова діяльність” М., 1995.
5. Колесник В. В. Ринок цінних паперів і принципи правового регулювання. - К., 1993.
6. Колесник В. В. Рынок ценных бумаг: Участники (правовой аспект) — К., 1993.
7. Лысенков Ю., Камбулов Д. Фондовый рынок. — К., 1996. Мусатов В. Т. Фондовый рынок: Инструменты и механизмы. — М.: Междунар. отношения, 1991.
8. Цінні папери: сутність, біржові операції, обіг: 36. нормативної документації. — К., 1992.
Сторінки: 1 [ 2 ]