В «Енеїді» Котляревський талановито відтворив побут різних верств суспільства. У творі зустрічаються описи: вечорниць, похорону, поминок, ворожінь, танців, ігор, у які грали троянці (панаса, журавля, хрещика, хлюста, дудочки, в пари, у візка, у ворона та ін.). Поет надзвичайно докладно також описує звичаї, повір'я, одяг, їжу. Цей твір є своєрідною енциклопедією народного побуту XVIII століття. Описи в поемі надзвичайно цікаві, хоча й детальні (наприклад, опис чоловічого та жіночого вбрання).
Еней:
Штави і пару чобіток;
Сорочку і каптан з китайки,
І шапку, пояс з каламайки,
І чорний шовковий платок.
Дідона:
Взяла кораблик бархатовий,
Спідницю і корсет шовковий
І начепила ланцюжок;
Червоні чоботи обула
Та і запаски не забула,
А в руки з вибійки платок.
У п'ятій та шостій частинах поеми І. Котляревський смальовує боротьбу троянців проти рутульців. Висловити громадську серйозність «Енеїди» поету не перешкодив навіть бурлеск — рядки, сповнені патріотизмом і гордістю за героїчне минуле українського народу, за козацво, поет прославляє Максима Залізняка (ватажка селянського повстання проти польських панів у XVIII ст.). Він оспівує запорожців, участь козаків у боях проти шведів:
...славнії полки козацькі:
Лубенський, Гадяцький, Полтавський, —
В шапках, було, як мак цвітуть.
Як грянуть, сотнями ударять,
Перед себе списи поставлять,
То мов мітлою все метуть.
Прості люди постають сміливими, благородними, вірними обов'язку боронити свою Батьківщину. Такими у поемі є образи Низа та Евріала, що йдуть на смерть, коли цього вимагають обставини:
Любов к отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть,
Там грудь сильніша од гармат.
Образи троянців також допомагають розкрити в поемі тему патріотизму українського козацтва.
На початку поеми троянці постають гульвісами, які тільки те й роблять, що п'ють горілку, ходять по вечорницях та залицяються • до жінок і дівчат:
Щодень було у них похмілля;
Пилась горілка, як вода;
Щодень бенкети, мов весілля.
Всі п'яні, хоч посунь куда.
***
Пили, і грали, женихались,
Ніхто без діла не сидів.
Але у п'ятій та шостій частинах поеми троянці стають геть інакшими, з гульвіс вони перетворюються на хоробрих, дисциплінованих воїнів, готових до останнього захищати Батьківщину, на полі бою вони справжні лицарі. У цих частинах поеми автор немовби милується своїми героями — козаками.