Образ Марусі в повісті «Маруся» Г. Квітки-Основ`яненко

Головна / Реферати / Литература / Образ Марусі в повісті «Маруся» Г. Квітки-Основ`яненко


Маруся — головна героїня повісті, наділена найкращими людськими якостями: вродлива, чесна, слухняна, роботяща, шаноблива, релігійна. її портрет — народний ідеал краси: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тернові ягідки, бровопь-ки — як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пряменький, з горбочком, а губоньки — як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки — неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані». Особливо наголошено на тому, що Маруся «до усякого діла невсипуща».

У духовному світі Марусі найважливіше — почуття. Автор розкриває внутрішній світ героїні в коханні до Василя. Зовнішня і духовна краса Марусі ідеалізовані письменником, у змалюванні її образу дуже відчутний фольклорний вплив: червоніє, «як калина», стрепенулася, «як рибонька», «коли б їй крила, полетіла б на край світу».

Маруся щиро і ніжно кохає Василя, її внутрішній світ сповнений великих почуттів, душевної краси. Дівчина прагне щастя. Слухняна і покірна, вона наважилася благати батька видати її заміж за Василя: «Таточку, голубчику, соколику, лебедику! Матінко моя ріднесенька! Утінко моя, перепілочко, голубочко! Не погубляйте свого дитяти; дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! Не розлучайте мене з моїм Василечком». Але майнова нерівність та солдатчина стали непереборною перешкодою до їх одруження.

Василь йде на заробітки, щоб звільнитися від солдатчини, а Маруся тяжко за ним журиться, ночей не досипає, проте волю батьків — не зустрічатися з Василем до сватання без відома батьків — виконує.

Мова Марусі ласкава, високопоетична, співвідноситься з мовою народної пісні й казки. Героїня часто використовує слова з пісень: перепілочко, сизий голубочок, соколику, лебедику, козаченько мій та інші.

В образі Марусі є суперечність між морально-дидактичними настановами Г. Квітки і реальним змалюванням життя. Закохавшись у Василя, Маруся, яка вважала вечорниці і зустрічі з хлопцями гріхом, перестає вести аскетичне життя. Цей образ с глибоко ліричним, зворушливим, однак він не має чітко виражених типових рис характеру. Але, не зважаючи на це, Маруся є одним із найкращих персонажів української прози.


Це цікаво: