Міфи були викликані потребою людей пізнати навколишню дійсність, хоч якось пояснити незрозумілі для них явища. Людина намагалася усвідомити природу свого походження, зрозуміти влаштування світу й навіть передбачити своє майбутнє. Зрозуміло, що міфи — це не наукове пояснення. Вони викладені мовою художньої прози й не претендують на науковість. Перерахуймо основні особливості міфологічної свідомості:
- людина в міфах почуває себе не володарем світу, а лише його малою частиною. Вона не намагається піднятися над природною стихією, відмовитися від суспільних відносин. Людина, природа й суспільство в міфах є нсрозрив ним цілим.
- як правило, міфи не абстраговані. У них кожен образ — конкретний, одухотворений, персоніфікований;
- у міфах кожен діючий герой с своєрідним символом, що «розшифровує» поняття або явище, яке стоїть за ним;
- міфам властивий свій, особливий час, що інакше називається часом «першооснови» або «першотворення». До нього неможливо застосувати наші уявлення про перебіг часу;
- у міфах свп пояснюється не з погляду наукових знань, а з позиції віри. Міфологічна свідомість не визнає доводів розуму, тому шо в цих сказаннях переважають емоції. Для міфів важливі образи, а не поняття та явища, шо їх пояснюють.
Отже основні особливості міфів і міфотворчості, а також їхня роль в історії людського суспільства:
- особливе сприйняті світу, природи, суспільства й людини та, відповідно. особливе пояснення;
- міфи встановлювали зв'язки між минулим, сьогоденням і майбутнім;
- міфи стали єднальною ланкою між поколіннями, шо передає накопичені знання, досвід, культурні цінності.