Теза. Я часто чула твердження, що людина – цар природи. Але я вважаю це хибною думкою. Людська пиха та корисливість вже наробили багато зла природі.
Я вважаю, що краще жити у гармонії з природою, а не шукати відповідь на питання про доцільність її підкорення й володарювання над нею. Але як це зробити самому і переконати інших людей?
Аргумент 1. Надмірна вирубка лісу, забруднення води та повітря, утворення озонових дір - це все побічні наслідки діяльності людини, яка не дбає про природу, і в результаті про людство також. Природа не забороняє нам користуватися своїми дарами, але не варто зловживати її щедрістю. Адже природа вміє «давати здачі», наприклад, у формі землетрусів або цунамі. І тоді людина розуміє, що вона не є володарем природи.
Вчені-екологи вже давно попереджають людство про жахливі наслідки нашого «володарювання» над природою. Але поки кожна людина не усвідомить свою власну відповідальність у питанні збереження природи, доти світ буде у небезпеці.
Приклад 1. Моя знайома якось організувала прибирання невеликого парку. Вона загітувала багатьох своїх друзів, у тому числі у соціальних мережах. Всього за один день молоді люди очистили від сміття зелені зони відпочинку, усунули шкідливий бур’ян, вилікували «рани» деяких дерев. Песимісти можуть сказати, що така «дрібна» справа не врятує екологію всього світу. Звичайно, але це гарний приклад, який, можливо, надихне інших на корисні справи заради збереження природи, яка так багато нам дає.
Аргумент 2. Люди давно почали підкорювати природу заради задоволення своїх потреб. Справді, завдяки силі й розуму людство змогло перетворити багато дарів природи у корисні для себе речі та харчові продукти. І це є невіддільною частиною прогресу, але в розумних межах. На жаль, люди часто зловживають щедрістю природи, відносяться до неї без вдячності та поваги. Люди без жалю вирубують дерева, не думаючи, що руйнують красу природи й разом з цим зменшують «легені планети»; забруднюють воду відходами промисловості, а потім дивуються, чому така брудна вода.
Приклад 2. На щастя, є багато людей, які цінують красу природи, вдячні за її дари та розуміють, що природа створена не виключно для їх задоволення. Серед таких людей – поетеса Ліна Костенко. Мені подобається її вірш «Шипшина важко віддає плоди». Він про те, що люди жадібно відбирають всі плоди шипшини, не думаючи про потреби інших, наприклад, тварин і птахів: «Не всі, не всі, хоч ягідку облиш! / Одна пташина так мене просила!» І як повчальний висновок звучить рядок вірша: «Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш».
Висновок. На мою думку, людина – частина природи, а не її цар, і тому має жити з нею в гармонії.