Олександр Довженко — письменник-боєць, патріот. І коли «землю його обплели траншеї, він її біль в своїм серці ніс» (Л. Забашта) і вирішив, що «...буде там, де воює народ проти жахливого смертельного ворога». Будучи воїном, він бачив усі страхіття Другої світової війни, через те й твори його такі схвильовані, сповнені болю й тривоги за долю людства.
Тому і почав Довженко вести свій «Щоденник» у 1941 році, а в березні 1942 р. записи стають регулярними. Геніальна людина страждала душевно, тому його «Щоденник» є справжнім документом, у якому автор веде свої дослідження причин і перебігу війни з фашистами.
«Що ж буде з народом нашим?
Виживе він у цій страшній війні, чи загине від німців од хвороб, од вошей, од голоду, знущань і катувань, і прийдуть свої, і гинутиме він від розстрілів і засилань за участь у співробітництві. Чи пропадуть марно наші жертви? (5/Ш 1942)»
Записи були кожного дня. Довженко висловлював своє світобачення, душевний стан, переживання, думки про події, давав оцінки різним ситуаціям.
«Сьогодні Паска. Найпоетичніше свято людей, що обробляють землю, і найстаріше, безумовно, дохристиянське... Свято над святами. Празників празник. Люди цілували людей. Нема. Нема нічого. Чисто. Продовжується будень. Довжелезний. І ллється кров. Земля занедужала. (4/ІУ 1942).»
Наступного дня він записує свої спогади про минуле мирне життя, про ті радісні почуття, які були в його житті з рідними людьми, односельцями, і висловлює душевну тугу за усім цим втраченим.
«Уже сталося найстрашніше, чого я так боявся. На південному фронті вже разом з німцями є полонені українці, нібито з добровольчих батальйонів. їх розстрілюють, звичайно, так що й сліду од їх не зостанеться. Проклятий Гітлер! Скільки ж народу спантеличить і загубить, скільки сліз, скільки буде розстрілів і які страшні козирі знову даються негідникам... сміттю, мотлоху людства вперед на много літ, скільки поживи для помсти і нищення народу. На українських ланах і селах в огні і полум'ї вирішується доля людства, вирішується велетенська проблема світової гегемонії, вирішується доля людства на нашій недолі. Така нещаслива земля наша. Така наша доля нещаслива. (5/ІУ 1942).»
«Щоденник» Довженка — це не тільки викривальний документ доби. Це геніальне пророцтво великого майстра на десятки років уперед. Це застереження і поради людини, безмірно закоханої в рідну землю.