В наш час багато говорять про толерантність. Це добре, але чи всі знають, що це і чи завжди варто бути толерантним?
Слово «толерантність» можна порівняти зі словом «терпимість». Щоб побудувати справедливе суспільство, необхідно бути терпимим (толерантним) до особливостей інших людей, з повагою ставитися до їх свободи поглядів, віри, професійного вибору.
Світ розвивається і прогресують погляди на життя. Якщо раніше людей ділили по расовому чи гендерному принципу, надаючи зовсім різні права та обов’язки, то зараз тенденція рівноправ’я. Звичайно, на жаль, не всі люди насправді толерантні й визнають рівність, але роблять це вже не так відкрито, боячись осуду. Тому боротьба за толерантність ще є актуальною.
В художній літературі є безліч прикладів нетолерантного ставлення однієї людини чи групи людей до інших. У творі Гаррієт Бічер-Стоу «Хатина дядька Тома» підіймається тема рабовласництва та зла, яке воно приносить. Автор розкриває жахи рабовласницького устрою. Одна з героїнь вимушена втікати з сином від господаря, коли дізнається, що він хоче їх розлучити. Свої думки щодо цього письменниця вкладає в уста епізодичного персонажа: «Найжахливіше в рабстві те, як на мене, що воно глумиться над почуттями й прив’язаностями людини, наприклад, коли розлучаються сім’ї».
Американська письменниця здійснила великий крок на шляху до толерантного ставлення до цілої раси людей, що довгий час була пригнобленою. Її твір вплинув на ставлення світу до афроамериканців і рабства в цілому. Є версія, що роман став однією з причин, що призвела до громадянської війни в США за скасування рабства. Роман був написаний у 1852 році, а рабство офіційно скасували у 1865 році поправкою до Конституції США.
Отже, толерантність дуже важлива для створення комфортних та справедливих умов для всіх людей у суспільстві. Але бувають випадки, коли толерантність плутають їх вседозволеністю. На мою думку, потрібно поважати свободу людей, але тільки у випадку, якщо вона не шкодить іншим людям.
Наприклад, якщо ми толеруємо відкрите насилля, дискримінацію чи расизм, то це може призвести до зниження якості життя відповідної групи або індивіда. У таких випадках, нам не треба бути толерантними, а потрібні дії інших людей, щоб зупинити таке поводження.
Також, іноді толерантність може стати перешкодою для досягнення суспільного або особистого прогресу. Наприклад, якщо ми толеруємо низьку якість освіти або корупцію, то це може заважати у розвитку нашого суспільства. У таких випадках, нам потрібно бути нетерплячими, вимогливими й вимагати змін.
Наведу простий приклад із життя, коли не варто бути толерантним. Нещодавно я стояла на автобусній зупинці, і одна дівчина почала палити, не виходячи з черги. Одна жінка зробила їй зауваження, на що та обурилася і заявила, що палити – це її свобода вибору. Жінка спокійно пояснила, що в такому випадку це шкодить іншим, і якщо дівчина впевнена у своїй правоті, то зараз вона зателефонує до поліції. Дівчина знову обурилася, але викинула цигарку. Я вважаю, що в даній ситуації права жінка, яка не стала терпіти таку «свободу» дівчини. Толерантність потрібна, але там, де не шкодить.
Отже, варто розуміти, що толерантність - це важлива цінність, але не завжди потрібна і корисна. В такі моменти потрібно будувати баланс між толерантністю і невтомними діями для досягнення позитивних змін в нашому житті.