Я вважаю, що державу іноді називають «інструментом примусу», адже в її розпорядженні чимало важелів, які дозволяють впливати на права та свободи громадян. Іноді цей вплив сильніший, іноді – слабший, але в будь-якому разі він є.
По-перше, держава має монопольне право на застосування сили від імені суспільства. Сила може застосовуватися як для підтримки того ладу, який владна верхівка вважає доцільним. Проявами її є різні заходи: від штрафів та конфіскації майна до арешту та позбавлення волі і навіть страти.
По-друге, держава здатна втручатися в життя громадян, регулюючи їхні права та свободи в інтересах суспільства. Наприклад, введення податків, обов'язкових вакцинацій чи обмеження свободи слова у випадках, коли це може завдати шкоди іншим громадянам.
Яскравою ілюстрацією до першого аргументу є герої новели М. Хвильового «Я(Романтика)». Оповідач, доктор Тагабат та Андрюша – є членами чорного трибуналу. Цей чорний трибунал і є інструментом примусу держави. Трибунал страчує усіх, хто заважає комуні. Що цікаво, і самі згадані герої змушені державою творити чорні справи. І якщо доктору Тагабатові подобається страчувати людей, то Андрюша робить це проти власної волі. Він навіть збирається піти на фронт, аби тільки покинути трибунал, але чекісти його не відпускають. Оповідач, який є головою трибуналу, так піддається примусу держави, що вбиває власну матір. У новелі «Я(Романтика)» показано, як держава стає «інструментом примусу» і які трагічні наслідки можуть бути, коли держава перетворюється на тирана.
Прикладом до другого аргументу є те, що у багатьох країнах, зокрема існують закони, які вимагають від громадян певного віку обов'язкової вакцинації від різних захворювань, таких як поліомієліт, кір та інші інфекційні хвороби. Це робиться з метою забезпечення колективного імунітету і запобігання поширенню інфекцій серед населення. Під час пандемії COVID-19 деякі країни ввели обов'язкову вакцинацію для окремих груп населення, таких як медичні, педагогічні працівники або люди, які мають високий ризик захворювання. Такі заходи були вжиті з метою зменшення поширення захворювання та захисту громадського здоров'я. Введення обов'язкової вакцинації є прикладом втручання держави в життя громадян з метою забезпечення захисту загального добра та здоров'я суспільства.
Отже, можна зробити висновок, що держава інколи називається "інструментом примусу", оскільки вона здатна втручатися в життя громадян і регулювати їхні права та свободи. Таке втручання може бути обґрунтованим з точки зору забезпечення безпеки, правопорядку, дотримання закону та інших соціальних цінностей. Проте, держава має дотримуватися принципів прав людини та демократії, інакше її дії можуть бути спрямовані не на благо суспільства, а на захист влади чи окремих інтересів. Тому важливо забезпечувати баланс між правами та свободами громадян і необхідністю втручання держави для забезпечення громадської безпеки та благополуччя.