Байдужість - своєрідна хвороба, яка шкодить, як людині, що її має, так і оточенню. Чому байдужість уважають найстрашнішою позицією в житті людини?
Часто говорять, що байдужість – хвороба нашого століття, хоча насправді вона була завжди. Але можна в дечому погодитися, адже сьогоднішній світ, де панують гаджети, став дійсно байдужішим до звичайних проявів життя. Комп’ютер декому заміняє реальне спілкування, а перегляд відео, на відміну від читання книг, не виховує достатню емпатію, і це призводить до того, що люди менше цікавляться проблемами один одного. Незацікавленість, знижена або відсутня емпатія, інформаційне передозування – все це часто викликає у людей бажання відгородитися від інших. З часом байдужість може стати життєвою позицією, що насправді дуже страшно, адже байдуже суспільство мало ефективне. На мою думку, для досягнення високих результатів людям необхідна допомога, так відбувається суспільний прогрес.
Наприклад, у творі Емми Андієвської «Казка про яян» мешканці міста Яян знали тільки власне «я», і ніхто не міг їм догодити, тому вони самостійно будували свої вежі. Але через відсутність сторонньої допомоги та підтримки вежі постійно завалювалися. Автор показує, що егоїзм та байдужість заважають повноцінному життю.
Байдужість в основному сприймається як незацікавленість в інших людях, ігноруванні їх проблем, але також байдужість - це стан, коли людина втратила інтерес до життя, навколишнього світу і взагалі до всього. Вона не почуває радості, смутку і навіть болю. Байдужість містить в собі відсутність емоційного зв'язку з навколишнім світом, відчуття порожнечі, апатію та відсутність мотивації до будь-яких дій. Це може призвести до відчуття безпорадності, важкості у прийнятті рішень і зниження якості життя. І така позиція є руйнівною для людини.
Наприклад, герой твору Олекси Стороженка «Скарб» Павлусь зростав в умовах тотальної опіки, і тому сам нічого не вмів робити. Для досягнення бажаного він не докладав жодних зусиль, і тому не мав мотивації самостійно чимось цікавитися. В результаті він виріс байдужим, як до інших, так і до власного життя. І найстрашніше, що сам герой не розумів, що живе обмеженим життям. І ще страшніше те, що оточення йому заздрило, адже він мав дім і кошти. Але ж він їх використовував тільки на те, щоб добре їсти та спати.
Отже, байдужість – найстрашніша позиція в житті людини.