Назва «Україна» має давнє походження. Вперше вона згадується в Київському літописі за 1187 рік, у якому розповідається про смерть переяславського князя Володимира Глібовича. У цій пам’ятці є фраза: «о нем же Оукраина много постона». Дослідники схиляються до думки, що Україною у літописі називають Переяславщину або степи, які були розташовані на порубіжжі з половецькими землями. В Іпатіїївському літописі за 1189 рік знову згадується ця назва у зв’язку з з походом Ростислава Берладника, який приїхав до України Галицької. У цьому випадку історики трактують Україну як Галицьке князівство. В наступних списках назва «Україна» з’являється як найменування різних земель. Досі тривають дискусії істориків, які намагаються розтлумачити назву в контексті згаданих пам’яток.
У XIV-XV століттях назва «Україна» стає все більш поширеною. Вона використовується для позначення різних земель, населених українським народом. У XVI-XVII століттях Україна стає офіційною назвою козацьких земель.
У XIX столітті, під час національно-визвольного руху, назва «Україна» стає символом українського національного відродження. У 1917 році, після падіння Російської імперії, утворюється Українська Народна Республіка, яка проголошує себе незалежною державою. Україною наші землі офіційно почали називатися у 1991 році після розпаду СРСР
Існує дві основні версії походження назви «Україна».
Перша версія пов’язує назву «Україна» зі словом «край». У цьому випадку назва означає «країна на краю», «погранична земля». Відповідно до цього тлумачення , назва «Україна» землю, що межує з іншими країнами. Ця версія є найбільш поширеною в українській історіографії.
Друга версія пов’язує назву «Україна» зі словом «країна» у значенні «свій край», «рідний край». Ця версія є менш поширеною, але має своїх прихильників.
Яка з цих версій є правильною, до кінця невідомо. Однак, обидві версії мають право на існування.
На увагу заслуговують й інші спроби пояснити назву нашої країни. Так, одна з гіпотез пов’язує назву «Україна» зі словом «укрій», тобто «захищати». Відповідно до цієї версії, назва “Україна» означала «захищену землю», тобто країну, яка захищена від нападів ворогів. Ще одна версія пов’язує назву «Україна» зі словом «украяти», тобто «відрізати». Відповідно до цієї версії, назва «Україна» означала «відрізану землю», тобто країну, яка була відрізана від інших земель. Ця версія ґрунтується на тому, що слово «Україна» іноді використовувалося для позначення земель, відокремлених від основної території Київської Русі.
Сучасні дослідники вважають, що назва «Україна» могла виникнути в результаті поєднання двох значень. Тобто, слово «Україна» могло спочатку означати «крайня, погранична земля», а потім набути значення “відокремлена, самостійна земля».
Версії, здогадки, гіпотези не скасовують факту тривалої історії назви «Україна» та її тісного зв’язку з нашим народом. Сьогодні ця назва викликає у нас особливі відчуття, адже символізує самобутність українського народу, його історію та культуру.