Драма І. Котляревського «Наталка Полтавка» написана на народному ґрунті, тому в ній відтворені звичаї, обряди українців і, звичайно ж, їх пісні. Пісенність – одна з найпомітніших особливостей твору. І. Котляревський використав в ньому 22 музичні твори. Пісні виконують різні функції: є композиційним обрамленням п’єси, допомагають розкрити характери дійових осіб, їх світогляд, пожвавлюють сюжет. Не дарма, «Наталку Полтавку» називають народною оперою.
У драмі Іван Петрович використав не лише народні музичні твори, а й переробки відомих творів, наприклад Г. Сковороди, а також свої авторські пісні. Переродив драматург деякі твори для того, щоб вони відповідали ідейному звучанню «Наталки Полтавки». Свої пісні І. Котляревський майстерно стилізував під фольклорні, а скоро, вони, дійсно, стали перлинами усної народної творчості.
Драма починається і завершується піснями Наталки. З пісні «Віють вітри, віють буйні» дізнаємося, що дівчина сумує за коханим:
Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися.
Початкова пісня відказує нам, яка ж обставина передувала діям, які відбуватимуться далі. Окрім того, вона допомагає створити відповідну атмосферу.
До речі, Петро, коханий Наталки, також виражає свої почуття піснею. Він співає про те, як спішить, «летить» до своєї милої.
Після розмови з Тетерваковським Наталка заводить пісню «Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву», в якій розповідає про своє життя, дає собі лаконічну, але влучну характеристику: «проста, но чесного роду» і «небагата».
В пісні «Ой я дівчина Полтавка» Наталка дає характеризує себе, тобто твір є автобіографічним. Вона зізнається, що не вважає себе красунею, але є не спесивою, з добрим серцем.
Возний, співаючи, зізнається Наталці у коханні. Його пісня, як і мова загалом, – суміш церковнослов’янізмів, канцеляризмів та питомо українських слів, через що не відчувається у рядках щирого кохання, ніжності:
Утробу всю потряс;
Кров взволновалась.
Душа смішалась;
Настал мой час!
Виборний співає про своїх рудих родичів та про себе рудоволосого. Жартівлива пісня пожвавлює розповідь, після невеселої пісні Наталки. Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву». Макогоненко також співає «Ой під вишнею, під черешнею», висміюючи старого чоловіка, який вирішив побратися з молодою дівчиною.
Для возного І. Котляревський переписав пісню Г. Сковороди «Всякому городу нрав і права». В переробленому творі викладені життєві принципи Тетерваковського. Чоловік намагається виправдати хабарництво, адже й сам нечистий на руку.
Піснею виражається навіть бажання Терпелихи видати доньку за «люб’язного зятя». Співаючи, жінка намагається довести, що бажає Наталці тільки добра, коли «кого зятем» собі вибирає.
По кілька пісень виконують Петро та Микола. В них розповідається про долю парубків, їхній емоційний стан. За допомогою пісні Микола підбадьорює нового товариша.
Отже, головна функція пісень в драмі І. Котляревського «Наталці Полтавці» – характеристика героїв, показ їх внутрішнього стану. Окрім того, пісні забезпечують плавний перехід між явами, картинами, пожвавлюють виклад подій.