Казка Королева-Старого навчає нас бути відповідальними та добрими, на зло відповідати добром. У тексті є декілька важливих опозицій: добро і зло, світле і темне, дорослі і діти. Незважаючи на те, що діти зростають зі своїми батьками й виховуються ними, у них немає такого ставлення до природи. Вони відчувають краще і розуміють насправді більше.
Діти постають у творі показані чистими, вони ще не встигли перетворитися в звичайних обивателів. Їх приваблює світ природи, вони люблять проводити час з хухою, їх приваблює ця загадкова істота. Вони поступово дізнаються про неї все більше, граються з нею і перестають її боятися. Їм важливо віднайти правду, зрозуміти своє місце в цьому світі, дійти істини. Тільки усвідомивши зв'язок з природою, вони можуть стати дійсно щасливими людьми.
Автор говорить про те, що хух важко помітити, далеко не кожен має змогу це зробити. Діти більш уважні, ніж дорослі. Прихід Хухи зображується таким чином: вона ніби тихо й ніжно лоскоче лапкою по обличчю. Дитяче сприйняття відрізняється від дорослого: вони не бояться хухи, їм цікаво пізнавати щось нове. Діти дають Хусі таку характеристику: то був не котик, але щось дуже схоже на нього, мордочка, як квіточка, а голос, як у мишки. Мама не повірила дитячим фантазіям і сказала, що то їм тільки ввижається, насправді такого не існує.
Через Хуху діти дізнаються про те козу Лиску, яка лежала спутана в хліві. Завдяки взаєморозумінню між ними та Моховинкою їм вдалося врятувати кізоньку. Саме автор акцентує на тому, що дуже важливо все-таки розуміти світ живої природи, спілкуватися з нею, це принесе свої плоди.
Діти можуть навчити дорослих бути вдячними за допомогу, автор вводить цих персонажів неспроста. Зображуючи їхнє спілкування з Хухою, є дуже важливим момент взаєморозуміння, цікавості, щирості.
Одного разу, Хуху спіткало лихо, дід побачив, що малята граються з тваринкою і кинув у неї сокиру, тій вдалося врятуватися, але сокира зачепила її ніжку. Почалися розмови про те, що Хуха – лиха тварина, що то нечиста сила. Дорослі не розуміють справжнього призначення напівфантастичних істот, вони вважають їх такими, що можуть завдати значної шкоди. Тому так себе і поводять.
Діти не могли повірити в те, що Хуха зла, адже вона здавалася їм милою, доброю і зовсім нешкідливою. Вони не могли забути про те, як вона врятувала Лиску.
Королів-Старий оживляє, по-своєму інтерпретує образи в фольклорно-казковому руслі, всі елементи твору є органічними. Автор зображує представників незримого світу, в якому панує злагода, добро і світло. Тому ці образи є водночас веселими, життєрадісними, добрими. Автор прагне до того, щоб якомога глибше показати протиріччя не тільки між людиною та природою, а й непорозуміння між дітьми та дорослими.
Таким чином, з цієї напрочуд легкої і приємної розповіді можна винести кілька повчальних моментів: людина має жити у гармонії з собою та зовнішнім світом, від цього залежить її особисте щастя та те, як вона відчуватиме себе в цьому житті.