Особливості композиції повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» продиктовані ідейним звучанням, проблематикою. Твір складається з дев’яти частин, у яких показані сварки між членами родини. Суперечки поступово нанизуються, їх нагнітання – одна з особливостей повісті. Кожна сварка має свою кульмінацію. Через те що основа сюжету – сварки, у тексті твору переважають діалоги. Ця особливість надає викладу жвавості, допомагає тримати читача в напруженні.
У дев’яти частинах розгортається основна сюжетна лінія – життя Кайдашів. Спочатку автор описує село Семигори та відтворює розмову братів про дівчат – це перша частина.У другій частині розповідається про залицяння Карпа до Мотрі та оглядини майбутньої невістки. Сватання та одруження Карпа – друга частина. Четверта частина присячена опису суперечок за майно, апогеєм яхих стає сварка за мотовило, у цій же частині Карпо з Мотрею переїжджають до своєї хати. П’ята частина розповідає про зародження стосунків Мелашки і Лавріна, про сватання Лавріна, а також про поїздку Марусі Кайдашихи у Біївці. В шостій частині знову-таки зображаються сварки, розповідається про втечу Мелашки до Києва та її повернення до Семигір.
Переломний момент відображений у сьомій частині твору. Це смерть Омелька Кайдаша. Після цієї події Лаврін та Карпо стають повноправними господарями і сварки тепер виникають здебільшого між двома сім’ями, а не між окремими членами родин. У восьмі частині спостерігаємо за сварками через кухоль, курку, півня, кабана, грушу. У ході сварки за кухля Марусі Кайдашисі виколюють око. Дев’ята частина – розповідь про всохлу грушу. До речі, в першій редакції повісті І. Нечуя-Левицького груша не засохла, а розросталася, дратуючи членів родини.
Другорядні сюжетні лінії – розповіді про бабу Палашку Солов’їху та бабу Параску Гришиху, а також про корчмаря Берка. Другорядні сюжетні лінії короткі, пунктирні. Вони доповнюють, розширюють основну.
При викладі подій автор дотримується часової послідовності. Раніше в народі орієнтирами для визначення часу слугували свята і певні польові роботи. Використав цей принцип і І. Нечуй-Левицький. Наприклад, події відбуваються у жнива, на семена, після Другої Пречистої.
Важливу роль у повісті відіграють також несюжетні елементи. Інтер’єри, пейзажі допомагають автору колоритно зобразити життя українського села, допомагають читачу яскраво уявити садибу Кайдашів. Особливість твору – насиченість портретами. Описи героїв детальні розлогі, відображають їх внутрішній світ.
Таким чином, композиція повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» не складна, проте має особливості. Аналізуючи будову твору треба звертати увагу на те, що вона розділена на дев’ять частин, в яких сплітаються головна і другорядні сюжетні лінії. Розгортається сюжет шляхом нанизування сварок між Кайдашами, а отже і нанизування кульмінаційних точок. В сюжетну канву автор майстерно вплів позасюжетні елементи, які в повісті є багатофункціональними.