Так само колоритно, сатиричними рисами змальований у п'єсд і виборний Макогоненко — представник сільської влади. «Хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається, де не посій, там і уродиться...» — каже про нього дотепний Микола. Та й возний характеризує Макогоненка як людину, яка вміє «увернутись: хитро, мудро, недорогим коштом». А отже, найвиразніша риса виборного — Крутійство.
Виборний добре розуміється в людях. Про це свідчить і його глибока, прониклива і повна характеристика Наталки («Золото — не дівка)»), і докладні відомості про Наталчину матір, які він розповідає возному, і власні думки про Петра. Він влучно і стисло характеризує Наталчиних «женихів», які мимохідь згадуються у п'єсі: про дяка, котрий, за словами возного, «знаменитий своїм басом», виборний каже, що він «п'є горілки багато і уже спада з голосу»; про волосного писаря і підканцеляриста Скоробрепіенка виборний говорить, що це «жевжики обидва і голі... як хлистики ».
Щоб умовити Наталку вийти за возного, Макогоненко дуже хитро ваде переговори, залякуючи її гіркою долею «вічної дівки» і прославляючи возного як доброго жениха. Така нещирість і користолюбство, В одного боку, викликають антипатію у глядача, проте виборний — неоднозначний персонаж. Він виявляє симпатію до простих бідних людей і зневажає чиновників-хабарників, яких називає «п'явками», відмовляється брехати на користь возного, бо брехня — «то гріх». До того ж у побуті виборний — товариська людина, весела і жартів^ ; шва. А отже, в образі виборного Макогоненка більше позитивних рис, ніж негативних.
У мові виборного є багато приказок, прислів'їв, дотепних виразів, наприклад: «Лучше живий хорунжий, як мертвий сотник»; «Вже куди не кинь, то клин»; «Удар лихом об землю» та інші обірвані речення, недомовки є також виявом дотепності цього персонажу.