Мати Наталки, Горпина Терпилиха, — бідна вдова, знедолена жінка-селянка, яка на своєму віку зазнала багато горя. Чесна, працьовита, добра і тиха, вона виховала Наталку людиною з почуттям самоповаги і гідності. Гірка доля і нестатки змінили її розуміння про людське щастя, яке вона почала вбачати лише у заможному житті. Тому Терпилиха прагне зробити все можливе, щоб хоч дочка не поневірялася в злиднях, як вона.
Мати хоче, щоб Наталка якнайшвидше вийшла заміж. Вона ладна бачити зятем будь-кого — чи дяка, чи волосного писаря, чи підканцеляриста Скоробрешенка, які вже сваталися до Наталки, Багатий зять для неї — єдиний вихід із злиднів, у яких вони опинилися. Терпилиха сама каже Наталці: «Убожество моє, старость силуютьмене швидше замуж тебе оддати». Тому повідомлення виборного, що возний вподобав Наталку і хоче з нею одружитись, зустрічає з радістю: «Я душею рада такому зятеві».
Терпелиха любить Петра, але зичить доньці щастя: «А лучче, якби ти була мені покорна і мене послухала... Прошу тебе, викинь Петра з голови — і ти будеш щасливою...». До того ж Петра не було чотири роки, і вона не мала впевненості, що він взагалі повернеться. Тому Терпилиха і застерігає Наталку: «Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює».
Коли Петро повернувся, Терпилиха зустрічає його неприязно, адже боїться, щоб Наталка не передумала виходити за заможнрго жениха, який до того ж є представником влади. Рушники вже подані, а відмовити у такій ситуації — означає піти проти вікових традицій, поламати «закон». Тому вона підтримує возного і каже Петрові* що вій зайвий: «І відомо — лишній, коли не в час пришов хати холодити» . А коли возний після Наталчиної відмови ще погрожувати тюрмою почав — Терпилиха одразу у всіх бідах звинувачує Петра, отого «шибеника», «пройдисвіта» і «голодранця».
Але Терпилиха любить Петра, і вже на початку його монологу її серце відтаяло, і вона схаменулася: «Добрий Петро! Серце моє проти волі за його вступається!» І хоч це сказала вона «набік», проте злам у її серці стався. Цей злам і став вирішальним для щасливої розв'язки — благословення Наталки з Петром на шлюб.