З часу появи «Слова о полку Ігоревім» українські автори зробили кілька перекладів і переспівів твору. Першими перекладачами твору були М. Шашкевич та І. Вагилевич. Із перекладу Шашкевича залишився лише уривок, виконаний ритмічною мовою. Решту перекладу було втрачено. Зацікавився твором і Т. Шевченко, але перебування на засланні завадило перекласти весь твір — перекладено лише уривок про битву на Каялі та «Плач Ярославни». Плач Ярославни вражає сучасників своєю красою і досконалістю, а опис битви відтворює ритміко-інтонаційні сторони твору:
З передсвіта до вечора,
А з вечора до досвіта
Летить стріла каленая,
Бряжчить шабля о шоломи!
Тріщать списи гартовані...
М. Максимович намагався наблизити свій переклад до українського фольклору:
Ой із ранку до вечора,
З вечора до ранку
То не хмари громові —
Гримлять безустанку:
Гримлять шаблі об шоломи,
Летять, свистять стріли... Українські письменники зробили безліч перекладів і переспівів поеми (переклад — точне відтворення змісту і форми твору; переспів — вірш, написаний за мотивами твору). До «Слова...» звертались С. Руданський та І. Франко, Ю. Федькович та Панас Мирний. А. Малишко та П. Тичина у своїй творчості звертались до образу Ярославни — символу вірності і чистоти.
«Слово о полку Ігоревім» — найвидатніша літературна пам'ятка Київської Русі. Патріотизм твору вражає і буде вражати не одне покоління наших співвітчизників. Образи захисників рідної землі будуть гідним прикладом для наслідування. Не даремно ж крилаті, вислови з твору увійшли в наше життя.
У 1985 році зарішенням ЮНЕСКО вся прогресивна громадськість відзначала 800-річчя «Слова о полку Ігоревім». Було відзначено роль твору у становленні слов'янських літератур, у формуванні світової духовної культури. На честь ювілею «Слова...» наукові кола України провели ряд науково-практичних конференцій, було проведено урочистості, в яких взяли участь видатні вчені, мистецтвознавці, майстри мистецтв та численні закордонні гості.