Героїчний епос різних народів відбивав не лише культуру, аідеали, патріотичні почуття, уявлення. Література Середньовіччя донесла до нас не так багато пам'яток про героїчне минуле.
Але якщо зіставити «Слово о полку Ігоревім» з «Піснею про Роланда» та поемою Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі», то можна побачити багато спільного. Усі ці твори образно передають картини битв, піднесено зображують героїв, ідеалізують їх подвиги. Поняття воїнської честі і слави теж близьке у цих творах. Так, Ігорю належать слова: «Краще потятим бути, ніж полоненим бути»; Ролан-ду: «Швидше смерть, ніж сором!»; Автанділ, герой поеми «Витязь в тигровій шкурі», вимовив: «Ліпше смерть, достойна слави, аніж зганьблене життя». Навіть прості воїни у «Слові...» шукають собі «честі, а князю слави». .;•.
У «Пісні про Роланда» війна з маврами вважається ознакою патріотизму, у «Слові...» воїни йшли на половців боронити рідну землю. З іноземними поневолювачами бореться вірменський герой Давид Сасунський, герой однойменного твору, на боротьбу з завойовниками бере своїх воїнів киргизький герой Манас.
Тож, героїчний епос Середньовіччя свідчить про патріотичні переконання героїв усіх народів.
Історична доля Руської землі — тема, яка хвилювала не лише автора твору, а і багатьох його сучасників. Неодноразово прості люди, не дочекавшись допомоги від своїх феодалів, самі виступали на боротьбу з ворогом. Але їх боротьба була місцевого значення, вони захищали свої поля, свої наділи. Тому в поемі виражаються загальнонародні інтереси і погляди щодо оборони рідної землі.
У творі засуджуються феодальні чвари, які несуть смерть і руйнування. Кожний феодал мав своє військо для захисту свого наділу від сусіда. Недаремно згадує автор часи Олега Гориславича, коли «сіялося і виростало усобицями, гинуло добро Даждьбожого внука». Автор звинувачує князів у тому, що поки вони «самі на себе крамолу кували, то поганії самі, з побідами набігаючи на Руськую землю, хапали дань — по бранці од двора».
У творі звучить заклик до миру між русичами: « вкладіте свої мечі пощерблені», бо зброю слід гартувати не на свого брата, а на ворога. Тим більше, що в Київській Русі Є достатні сили до опору ворогові. Автор, ніби продовжуючи «золоте слово Святослава», звертається до співвітчизників:
Вступіте, господарі, в золоті стремена
за обиду часу нашого,
за землю Руськую...
Отже, центральна ідея «Слова о полку Ігоревім» — заклик до єднання у боротьбі з ворогом.