Вірним сподвижником Сомка зображено паволоцького полковника й попа Шрама. Йому відведено в романі багато місця, й саме через образ Шрама Пантелеймон Куліш найповніше розкриває свої погляди на добу Руїни.
Історичним прототипом полковника Шрама, ймовірно, був паволоцький полковник Попович, зображений у літописах Самовидця і Грабянки патріотом Лівобережної України, який шукав шляхів звільнення від польського гніту Правобережної України та прагнув об'єднання обох берегів. Полковник Попович приєднався до кандидата на булаву Якима Сомка і після його смерті загинув від руки правобережного гетьмана Павла Тетері. Пантелеймон Куліш зберіг хронологічну послідовність подій для створення образу полковника Шрама.
У романі Шрам — доброчесна, шанована людина, відважний воїн, справжній патріот. Він брав участь іще в повстанні Остряниці, був наближений до Богдана Хмельницького. Шрам рішуче відстоює право старшини вирішувати.всі державні питання, із зневагою ставиться до простого народу, козацької голоти, запорожців, при цьому захоплюється їх героїчними подвигами у минулому. Із вдячністю пригадує, як запорожці (отаманом яких виявився саме Кирило Тур) врятували йому життя.
На думку дослідників, Шрамові притаманні риси донкіхотства. Він хотів би повернутися у часи Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, щоб уникнути тих протиріч, що дедалі більше роз'єднували козацтво у добу Руїни.