Добрий син — теплий куток батькові на старість.
Не хотів слухать тата, послухаєш ката.
Син щасливий, як схожий на матір, а дочка — на батька.
Яка вода, такий млин; який батько, такий син.
Чужий син дурень — сміх, а свій син дурень — плач.
Дурному синові батько ума не купить.
Син — утіха батькові, а дочка — матері.
Син дивиться в хату, а дочка кричить: пусти, тату.
Сини принесуть, а дочки рознесуть.
Син полатайхата, а дочки — обдерихата.
Синові багатства не оставляй, а навчи його розуму.
Дочка, як ластівка: пощебече, пощебече та й полетить.
Що наткала, що напряла — усе й забрала.
Дочку заміж віддав, що скибку від хліба відрізав.
Заміжня дочка — відрізана скиба від хліба.
Яка неня, така й доня.
Нічого дивувати, така була її мати.
Яка моя мама, така я й сама.
У кого дочки, у того латані сорочки.
Із дочками красуються, а із синами в почоті живуть.
Дочку мати хвалить, поки з рук ізвалить.
Дочка — чужа робітниця.
Як не кохай дочку, все дарма, бо вона людська.
Дочку годувати — за вікно кидати.
Доню, доню, підеш за водою.
Співай, доню, дома, бо в людях наплачешся.
Співай, доню, тоненько у рідної неньки.
Гуляй, доню, бо хто зна, що буде, як підеш у люди.
Дівка, як верба: її не поливай, а вона росте.
Дівка, як верба: де посадиш, там і прийметься.
Що в дівоцтві не було, та тепер заміжньою.
Тоді сором згубила, як без плахти ще ходила.
Хоч яка гарна дівка змолоду, а прийде пора — вицвіте.
Гонить дівка парубка, а сама від нього не йде.
Гарна дівка глядом, а коняка складом.
Засватана дівка — усім гарна.
Дівчата — не трави, не ростуть без слави.
Дівка поти заміж не віддасться, поки не осудять люди.
Не бачуть — дівка золото, побачуть — олово.
У дівках сиділа — плакала; заміж вийшла — вити стала.
У засватаної дівки багато женихів.
Тоді дівка пишна, як заміж вийшла.
Дівчину бережуть до вінця.
Горох у полі — що дівка в домі: хто не прийде, всяк щипне.
Дівкою — калина, жінкою — ялина.