Микола Васильович Гоголь – талановитий митець української та російської культури XIX століття. Він зробив вагомий вклад в прозу, драматургію, публіцистику. Його твори цінні правдивим відображенням життя народу, влучними психологічними портретами героїв, чарівними описами природи.
Народився майбутній митець в 1809 році в селі Великі Сорочинці на Полтавщині. Батько був нащадком давнього козацького роду, його прапрадід – Остап Гоголь, полковник козацького війська за часів Б. Хмельницького. Є припущення, що цей давній родич міг стати прототипом для образу Тараса Бульби в однойменній повісті Миколи Гоголя.
Ранні роки Гоголя пройшли в селі Василівка (зараз Гоголеве) в родинному маєтку. У 1818 та 1819 роках він навчався в Полтавському повітовому училищі. З 1821 по 1828 рік був учнем Ніжинської гімназії вищих наук.
На формування мовно-музичної культури майбутнього письменника вплинула його бабуся Тетяна Семенівна. Хлопець перейняв від неї любов до мови, народної пісні. Він збирав український фольклор, готував матеріали до українсько-російського словника. Пізніше Микола Гоголь так напише про українську пісню: «Якби наш край не мав такої скарбниці пісень, я б ніколи не зрозумів історії його, тому що не збагнув би минулого…»
У Ніжині відбувся літературний дебют Гоголя. Деякі твори він публікує у рукописних виданнях.
Ще бувши студентом майбутній митець гостро сприймав соціальні негаразди, і тому мріяв стати «по-справжньому корисним для людства».
По завершенні навчання в гімназії Микола Гоголь переїжджає до Петербурга, бо там він бачив більше можливостей для літературної діяльності. Але життя тут виявилося не простим: постійний брак коштів, чуже середовище. Його спроби стати актором провалилися, а перші літературні кроки піддавалися гострій критиці. В 1829 році він надрукував поему «Ганц Кюхельгартен», обравши собі псевдонім В. Алов. Але літературні критики до твору поставилися зневажливо, тому автор викупив весь тираж і спалив.
Гоголь не любив чиновницьку діяльність, але задля поліпшення матеріального становища він йде на службу у Департамент уділів.
В 1831-1832 роках письменник публікує збірку повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки», яка робить його відомим. Збірка сповнена любов'ю до України, її народу. Автору вдалося правдиво показати образ свого рідного краю завдяки детальному опису побуту та звичаїв простого народу, змалюванню української природи. Герої повістей – реалістичні, бо наділені справжніми якостями українського народу – кмітливістю, добротою, почуттям гідності, любов'ю до Батьківщини.
Микола Гоголь нарешті вливається в літературне життя міста: друкує твори, вступає до гуртка літераторів Петербурга, де знайомиться з багатьма видатними людьми, зокрема з О. Пушкіним, В. Жуковським.
В 1833 році Гоголь обіймає посаду викладача, а трохи пізніше помічника професора на історичній кафедрі Петербурзького університету. А вже в 1835 році він займає історичну кафедру Санкт-Петербурзького Імператорського університету. В той самий час Гоголь глибоко поринає у вивчення історії рідного краю, і в результаті створює повість «Тарас Бульба». Також у 1835 році він працює над збірками «Миргород» і «Арабески». Не зважаючи на швидкий кар’єрний ріст, Гоголь відносно недовго займався педагогічною діяльністю. Йому більше імпонувало заняття власною творчістю.
Починаючи з другої половини 1830-х років митець захоплюється драматургією. В 1836 році виходить його комедія соціального спрямування «Ревізор». У творі драматург викриває вади російських чиновників: підлабузництво, хабарництво, крутійство. Комедія написана геніально і правдиво, що не сподобалося багатьом представникам російського суспільства, що впізнали себе в героях п'єси. Конфлікт загострився ще й через контраст творів Гоголя про українське і російське життя. Росія в цьому зіставлені програвала.
Можливо, під впливом критики Гоголь виїжджає з Росії й мандрує різними країнами. За кордоном Микола Васильович пробув понад 10 років. За цей час він побував у різних містах Німеччини, Швейцарії, Франції, Італії. Це безумовно збагатило його життєвий досвід, що так важливо для творчої людини. В цей час він працює над одним із найважливіших його творів - поемою "Мертві душі". Поему публікують в 1842 році, але вона, як і комедія "Ревізор" отримує неоднозначну реакцію критиків і читачів. Консервативна частина суспільства вбачає у творі зазіхання на її сталий спосіб життя, а прогресивна - захоплюється сміливістю письменника.
В 1848 році Микола Васильович повертається з-за кордону, працює над другим томом своєї поеми. Але в результаті він не задоволений написаним, і тому спалює рукопис. Останні роки письменника проходять в пошуках істини. На жаль, його здоров'я погіршується. Його не стало в 1852 році.
Творчість Миколи Гоголя можна умовно поділити на три періоди:
- Перший період тривав з 1829 по 1835 рік. Особливості: гумор і сатира; любов до фольклору; звернення до історії, її переосмислення в сучасних автору реаліях. Твори: збірки «Миргород», «Вечори на хуторі біля Диканьки», повість «Тарас Бульба».
- Другий період починається в 1836 році й продовжується до 1842 року. Особливості: реалістичність у зображенні дійсності; аналіз соціальних явищ, показ їх негативних проявів; використання сатири та гротеску. Твори: «Мертві душі», «Ревізор».
- Третій період триває з 1842 по 1852 рік. Особливості: релігійне, філософське, моральне направлення.
Творчість Миколи Гоголя справедливо входить до скарбниці світової літератури.