«Вищих я не відаю скарбів, ніж мирний труд і щастя в мирнім домі» (за драмою І. Кочерги «Ярослав Мудрий») (ІІ варіант)

Головна / Твори з української літератури / Кочерга І. / «Вищих я не відаю скарбів, ніж мирний труд і щастя в мирнім домі» (за драмою І. Кочерги «Ярослав Мудрий») (ІІ варіант)


У своїй драмі «Ярослав Мудрий» Іван Кочерга показав синівську відданість батьківщині, полум'яну любов до рідної землі князя Київської Русі Ярослава Мудрого та простих людей, які в жорстоких боях з різними нападниками завжди відстоювали волю і незалежність своєї батьківщини. В основу п'єси драматург поклав історичні події XI століття, коли князем Київської Русі був Ярослав Володимирович, прозваний у народі Мудрим.

Князь Ярослав, зображений у п'єсі як палкий патріот, який живе турботами про рідну землю. Дбаючи про інтереси вітчизни, він «зазнав тяжких трудів», у «боях кривавих ісполчився. Мета діяльності Ярослава — утвердження єдності і могутності Руської держави, миру й спокою, прагнення до того, щоб жила віками «в трудах і битвах вихована Русь». Він не відає інших скарбів, «ніж мирний труд в мирнім домі».

Письменник умотивовує всі дії і вчинки свого героя, спрямовані на створення сильної держави, піднесення її рівня культури, науки, освіти. «Раніш закон, а потім благодать» — таке образне формулювання знаходить філософія Ярослава Мудрого. Під «законом» слід розуміти вищі інтереси — інтереси держави, а благодать — то добробут, щастя людей.

У розв'язанні проблеми «закон і благодать» відчувається роздвоєність і суперечливість характеру Ярослава. Він прагне до мирного будівництва, а змушений весь вік водить в походи рать. Бажаючи дати народові правий суд, він створює «Руську правду» — зведення законів, значно гуманніших, ніж попередні. Але, разом з тим, часом змушений сам порушувати їх, виходячи з певної політичної обстановки. І тому князь інколи не знаходить підтримки народу. Так, коли люди вимагали правого суду над забродою варягом, убивцем Милушиного брата, Ярослав, аби не загострювати стосунків із варягами, милує його на прохання Єлизавети. Народ устами Журейка висловлює незгоду з таким рішенням: «То неправий суд».

І справді, тут суд був несправедливим.

Філософію, виражену словами «раніш закон, а потім благодать», ми сьогодні сприймаємо як настанову наших мудрих предків діяти за законами добра, справедливості, гуманності.

Сподобався шкільний твір? А ось ще:

  • Сучасний пафос твору Івана Кочерги «Ярослав Мудрий» (І варіант)
  • Сучасний пафос твору Івана Кочерги «Ярослав Мудрий» (ІІ варіант)
  • «Вищих я не відаю скарбів, ніж мирний труд і щастя в мирнім домі» (за драмою І. Кочерги «Ярослав Мудрий») (І варіант)

  • Це цікаво: