У літописах XVII—XVIII століть відображена визвольна боротьба українського народу проти польської шляхти. Очолював її Богдан Хмельницький. Тому Самійло Величко і робить його центральною постаттю свого літопису. Автор розповідає про характер цієї боротьби, дає їй оцінку, тому його твір посідає чільне місце в давній українській літературі.
Літопис Самійла Величка — велика історична повість, яка вміщує в собі ряд оповідань, в основу яких покладено історичний матеріал про героїчну боротьбу народу у 1648—1654 рр. Початок твору подається на основі народних переказів, легенд про Богдана Хмельницького: як він служив кошовим у Потоцького, як він викрав листи у Барабаша.
Величко докладно зупиняється на підготовці до бою козаків з ворогом, описує саму битву під Жовтими Водами: «Наконец всъх поляков Хмельницкого оружие разорило, и едним з них там же на Жолтой Водъ жити и житии повеліло, а другим правую стезю до Криму показало, от якого погрому нъ десятка человъка поляков не спаслося.»
Письменник прославляє військове уміння козаків і їхнього геніального полководця Б. Хмельницького. У своєму літописі він розповідає про силу нашого народу і цим стверджує його перемогу над ворогами. Ми бачимо подвиг простого люду та його талановитого керівника.
Військо Богдана Хмельницького здобуло дві перемоги, але не втомилося, не зупинилося на досягнутому: «В далшій поход з Хмельницким рушило, двидъвши з сторони албо з гори якой оное, можно было сказать, же то суть ниви, красноцвътущим голендерским албо влоским маком засъянныи и проквътгувшыи.»
Смерть полководця боляче вразила серця людей. Самійло Величко, усвідомлюючи цю непоправну втрату, пише: «Умер добрій вождь наш, оставивши по себъ безсмертную славу...»
Як бачимо, літопис Величка — цінне надбання, яке стало предметом вивчення українськими письменниками та істориками, джерелом роздумів над долею багатостраждального народу України, приводом для міркувань над розв'язанням вічної проблеми взаємин вождя і мас.