Поетична доля Ліни Костенко була непростою. Вона прагнула творити поезію безкомпромісну, незапрограмовану владою, без проголошення гучних, але порожніх фраз, її вірш «Кольорові миші» — це виступ проти стандартизації людини — «бути такими, як всі». Неповторність кожної людини — ось головна ідея цього твору.
На дівчинку Анну доніс у суд її сусід. Він звинуватив її в дивній «провині». З багряних кленових листочків вона робила «кольорові миші». Сусід звинувачує дівчинку в чаклунстві, бо вона збила з пуття його дітей. До цього вони гралися своїми звичними цяцьками, а тепер ця дівчинка так заполонила їхню уяву, що вони забули про свої іграшки, які вже набридли їм, а тепер їм уночі сняться ці яскраві кольорові миші.
Дівчинку у Вишгороді судять за те, що вона не схожа на всіх. Оточуючим незрозуміла її фантазія.
Таким був час, в якому жила поетеса, коли людей примушували мислити і жити «за вказівками партії», коли люди були схожі навіть за зовнішнім виглядом (згадаймо шкільні форми, наприклад).
Ліна Костенко виступає проти насилля над особистістю. На її думку, кожен має бути неповторним.