Трилогія Гончара побачила світ у нелегкі післявоєнні роки, коли країна була повністю зруйнована. У той же час це були особливі роки, бо люди жили радістю великої, здобутої в кривавих боях, перемоги. «Прапороносці» стали ніби урочистим салютом цій Перемозі.
У всій трилогії немає негативних персонажів і боягузів, бездарних командирів, зрадників. Гончар хотів оспівати народну радість Перемоги, уславити переможців, тому змальовує своїх героїв відважними, відданими своїй Вітчизні, прекрасними у своїх почуттях і вчинках.
Моральна краса і чистота, велика любов до своєї Вітчизни притаманні Юрію Брянському. Прикладом величі справжнього кохання є його почуття до Шури Ясногорської.
Інтелігентом, романтиком, чулим до прекрасного, добрим постає лейтенант Євген Черниш. Недаремно його покохала Шура після загибелі свого коханого Брянського. Черниша і Брянського об'єднували любов до рідної землі, відданість своїй справі, інтелігентність.
Образ Шури Ясногорської є втіленням вірності в коханні, краси, внутрішньої чистоти. Кохання Щури таке ж казково прекрасне, як і у прадавньої Ярославни зі «Слова о полку Ігоревім».
Пережити тяжку втрату свого коханого допомагає їй думка про «найвищу святиню — рідний народ».
Свої почуття до Юрія- Брянського Шура перенесла на Черниша, бо відчувала спорідненість їхніх душ.
Такими ж прекрасними, неповторними в трилогії є й інші персонажі: майор Воронцов, відданий справі, принциповий, близький до солдат; прості воїни, утіленням кращих рис яких є Хома Хаєцький.
Трилогія Гончара є романтичним оспівуванням любові до Батьківщини, а також чистих, сильних особистих почуттів героїв.