Остап Вишня — національний, самобутній український письменник. Він — зачинатель українського гумору і сатири. Його творчість — своєрідний і цікавий літопис героїчного шляху нашого народу. Письменник глибоко знав життя і активно вторгався в нього. Багата і різноманітна жанрова і стильова палітра Остапа Вишні.
Він звертався до фейлетону і памфлету, до музичного гротеску і музичної комедії, до гуморески-нарису і усмішки-жарту, до усмішки-оповідання і усмішки-статті та рецензії. Улюбленими прийомами є інтимна розповідь від першої особи, контрастне порівняння, персоніфікація, доказ від зворотного, добродушна, нерідко прихована іронія та вбивчий сарказм.
Український народний сатирик і гуморист зріс на ґрунті усної народної творчості та кращих здобутках української і російської літератури. Він підніс і творчо розвинув славні традиції української літератури, ставши письменником-новатором, творцем якісно нового, оптимістичного та виховного сміху.
Письменник-громадянин не міг стояти осторонь найважливіших питань творчого життя. Він був взірцем вимогливості до себе і до своїх побратимів по праці. Був поборником великої правди життя і художньої творчості.
Остап Вишня — життєлюб і оптиміст. У найскладніших умовах він ніколи не втрачав віри в людину, і її душевну красу, творчу вдачу. Павло Михайлович любив природу, любив, і найголовніше, відчував народну пісню, дотеп та гумор.
Усмішки про післяреволюційне українське село сповнені м'якого гумору, душевності та щирості. У них вражає світла любов до трудящої людини, турботи про її завтрашній день, думки про її місце в створенні сучасності нашої країни.
Різко виступаючи проти темноти і безкультур'я, забобонності і неуцтва, безгосподарності, письменник ніколи не сміявся з народу, не кепкував з нього. Сміх Остапа Вишні був сповнений любові і поваги до трудового народу. Щирістю і безпосередністю вражає нас гумореска «Пошли, доле, всім такої смерті». Твір має казковий зачин:
«Жив та й жив собі незаможник Іван Безстріхихата...
Жив та й жив.
Була в Івана Безстріхйхати хата без стріхи, подвір'я без брами, саж без поросяти, курник без курей, хлів без корів, клуня без хліба і тіпачка без конопель...
Був, одне слово, Іван Безстріхихата багатир на всю губу».
Письменник малює реалістичну картину злиднів багатодітної селянської родини, в якої не було ні землі, ні худоби, ні реманенту.
Та на допомогу бідареві прийшов комнезам. Іванові дали землю і грошовий кредит. Завелись у нього кури, з'явились чоботи і шта¬ни, над головою звелася стріха. Вмер незаможник — народився середняк.
Вишня із задоволенням писав: «Пошли, доле, всім незаможникам такої смерті».
Твори Остапа Вишні набули широкої популярності. Вони виходили багатотисячними тиражами. Павло Михайлович став одним з найпопулярніших письменників. Він одержував сотні листів. Автори їх зверталися за порадами і за допомогою, розповідали про свої болі та радощі.
У воєнні та післявоєнні роки Остап Вишня виступає з памфлетами і фейлетонами, гуморесками і оповіданнями...
Твори українського митця видаються багатотисячними тиражами в перекладі російською мовою. У 1968 році вийшло найповніше — тритомне — видання творів Остапа Вишні, перекладених російською мовою.
Нині сам народ поклав собі за обов'язок нести його славу у віки. Тому й цікава нам кожна невідома досі подробиця з його складного життя, кожен рядок, написаний його невтомною і чесною рукою.