Мабуть, немає в житті нічого страшнішого, ніж війна, особливо коли ця війна відбувається в межах одної держави, між представниками одної нації, а, отже, і одної родини. На початку XX століття Україна стала ареною, на якій розгорнулася боротьба кількох політичних сил, в результаті чого члени однієї родини ставали непримиренними ворогами. Події цього періоду яскраво відбилися у романі «Вершники» Юрія Яновського, зокрема у його новелі «Подвійне коло».
Ця новела розповідає про трагедію давнього рибальського роду — Половців. Мусій Половець і його дружина виховували своїх п'ятьох синів, «тримаючи» у «залізному кулаці», згідно з мудрою народною заповіддю: «Тому роду не буде переводу, в кому браття милують згоду».
Але пішли сини різними шляхами. Андрій став білогвардійським офіцером, хоробрим вояком за «вєру, царя, отєчєство».
Оверко вчився в семінарії, читав багато книжок, «писаних по-нашому»; він став петлюрівцем, який був готовий на все заради держави, і батьківську заповідь він проміняв на іншу: «Рід — це основа, а найперше — держава, а коли ти на державу важиш, тоді рід хай плаче, тоді брат брата зарубає, он як!».
Панас став контрабандистом, привозив матері подарунки. Він хоч і пам'ятав батькову науку, але вважав, що «рід у державу вростає», і був прибічником анархії. З Панасом воював і чотирнадцятирічний Сашко.
Іван працював на заводі і «робив революцію», для нього на першому місті був клас, а не рід.
Змалювавши братів Половців як представників різних політичних інтересів та класів, Яновський відтворив усю складність ситуації, що склалася в Україні на початку минулого століття. Кожен з братів воював за свою віру, за свою владу, за свій ідеал. Кожен з них мав поняття честі і патріотизму, але не міг поступитися своїми переконаннями, тому і стали пророчими слова Оверка, що за переконання «брат брата зарубає». Цю жахливу братовбивчу війну комісар їванового загону ідеологічно обґрунтовує і виправдовує: «Одного роду..., та не одного класу».
Громадянська війна в Україні змальована Юрієм Яновським як крок до втрати загальнолюдських цінностей і забуття народної мудрості, як зневага до вічного і перевага тимчасового.
Проблема «роду, в якому браття милують згоду» є дуже актуальною і сьогодні. Адже зараз народи, що вважалися братніми, не хочуть зрозуміти, що «краще поганий мир, ніж добра війна».