Повість «Маруся» – новаторське явище в українській літературі. Г. Квітка-Основ'яненко продовжив справу Івана Котляревського - написав твір живою народною мовою. Проте письменник показав, що українською мовою можна не лише смішити, а й розчулювати. І це було прогресивним явищем на тому етапі розвитку нової української літератури.
«Маруся» – це ще й перший прозовий твір, написаний живою народною мовою. Саме тому Г. Квітки-Основ'яненка називають батьком української прози. Дослідники творчості Григорія Федоровича називають такі новаторські риси його повістей та оповідань: прості, але змістовні та цілісні сюжети, деталізація, оповідь від першої особи. У повісті «Маруся» також бачимо ці особливості.
Фабула твору проста. Подружжя довго чекає на первістка. Коли народжується дитина, батьки не спускають її з рук. Дівчина закохується в чудового парубка, але їхнє кохання стикається з перешкодами. Доля закоханих завершується трагічно. У світовій літературі багато історій кохання, зокрема й трагічних, але повість Григорія Федоровича цікава тим, що автор показує ставлення українців до проблем кохання, родинних стосунків, вірності.
Повісті «Маруся» притаманна також деталізація. Автор створив розлогі характеристики Марусі та Василя, звернувши увагу на деталі зовнішності, вдачі героїв. Також детально у творі описано звичаї та обряди українців. Наприклад, Григорій Федорович вказує, що до шапки молодого на весіллі пришивали квітку, а коли описує сватання Марусі, то повністю відтворює монолог сватів. Прикладів деталізації у творі безліч. Художня деталь – прийом, який допоміг письменнику відобразити побут українців панорамно, колоритно.
У повісті письменник вивів благородні образи простих людей. Це одна з рис сентименталізму – напряму, який прийшов на зміну класицизму. Представники класицизму наділяли позитивними якостями представників вищих кіл суспільства. Сентименталісти відійшли від такого бачення.
До Г. Квітки-Основ’яненка українські письменники зверталися до надбань філософів, до релігійних уявлень. Згадаймо хоча б Г. Сковороду. У повісті «Маруся» відчутний вплив християнських уявлень. Головні герої керуються Божими заповідями. Порушено також і філософські проблеми, зокрема проблема пошуку щастя, питання життя і смерті. Вони у творі тісно пов’язані з релігійними уявленнями. Новаторство «Марусі» у розкритті цих питань полягає в тому, що Григорій Федорович викладає їх просто, зрозумілою мовою. Складні філософські роздуми він перетворює на цікаву бесіду із читачем.
Варто також звернути увагу на те, що у творі відчувається присутність оповідача. Так, на початку твору письменник від першої особи викладає свої думки про пошук щастя, про життя і смерть. І тільки після цього він починає розкривати сюжет. Роздуми автора готують читача до сприйняття сюжету та героїв.
Отож, повість Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся» стала прогресивним явищем в українській літературі. Автор розширив жанрову палітру української літератури, популяризував сентименталізм, використавши його для показу життя українського народу.