Повість «Маруся» Г. Квітки-Основ’яненка є соціально-побутовою, тому проблема соціальної нерівності у творі є однією з ключових. З цією проблемою пов’язані образи Наума та Насті, Марусі, Василя та деяких другорядних героїв.
Наум та Настя жил у достатку. У Наума «було й воликiв пар б п'ять, була й шкапа, були й батраки». Чоловік мав три нивки, тож мав де трудитися. Усе це Дрот нажив чесною працею. Не тільки батраки «орудували» на його нивках, а й сам Наум брався кожного дня до роботи. Батракам Наума пощастило, бо вони працювали у чесної людини.
Старий Дрот вважав, що зароблене ним багатство треба було пускати й на добрі справи. Чоловік допомагав бідним та нужденним. Сама потреба такої допомоги свідчить про гостро виражену соціальну нерівність.
У селі Дроти вважалися заможними людьми, але зрівнятися, наприклад, з міськими багатіями не могли. Так, Олена Кубраківна розповідає Марусі, що Василь служить у дуже багатого чоловіка. На думку Олени, це одна з причин того, що на таку, як вона, Василь не подивиться.
Образ Василя відіграє особливу роль у розкритті проблеми соціальної нерівності. Спочатку складається враження, що парубок багатий, адже на весіллі, на яке був запрошений боярином, він «достав та й положив на викуп шапки, за квiтку, цiлiсiнький гривеник». Насправді ж Василь був сиротою, служив у хазяїна. Герой, хоч не бідував, але Наумові Дроту зізнався, що грошей, які платив йому хазяїн вистачало тільки на одяг. Василь міг би спробувати одружитися з дочкою свого хазяїна, щоб поліпшити своє становище, але кривити душею він не міг.
Саме проблеми соціального характеру стали перепоною в коханні Василя та Марусі. Наум Дрот знав, що парубкові скоро «забриють лоб», тобто заберуть в солдати. Вступитися за Василя було нікому, бо його дядьки, хоч були заможні, мали своїх синів, яких треба було відкупити. Наум не хотів, щоб його донька пізнала долю солдатки, яких сприймали, як «послідніх паплюг».
Можна було уникнути служби, але для цього треба було знайти найомщика, заплатити йому. Василь подався на заробітки. Так у творі піднімається проблема заробітчанства, яка тісно пов’язана з питанням соціальної нерівності. Василь працював у коваля. Хазяїн, помітивши чесність парубка, почав довіряти йому «малі та великі діла». Коваль пообіцяв знайти йому найомщика. Але Василеві треба було рушити з хурою у довгу дорогу. Через це парубок знову змушений був розлучитися з Марусею.
Василь зміг подолати виклики, які були пов’язані із його соціальним становищем. Але пізнати сімейного щастя він так і не зміг. Соціальна нерівність – одна з причин трагедії. Якби Василеві та Марусі не довелося розлучатися, мабуть, їхня доля склалася б інакше. Вони могли б жити щасливо.
Отож, соціальна нерівність у повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся» представлена як негативне явище. Автор показав лише дві зламані долі, але можна уявити, скільки було таких людей. Комусь щастило подолати труднощі, а хтось на все життя залишався заручником свого соціального становища.