В Україні сентименталізм розвивався у другій половині XVIII – на початку ХІХ століття, проте представників цього напряму не багато. Найяскравішим є Г. Квітка-Основ’яненко. Його повість «Маруся» вважають зразком сентименталізму. Цікаво, що сам Григорій Федорович стверджував, що є письменником-реалістом, а на сентименталістів дивився скептично.
Сентименталізм – один з напрямів, який виник на противагу класицизму з його раціональним підходом. Сентименталісти вважали, що людина керується емоціями, а не розумом. Саме почуття та емоції стали об’єктом зацікавлення представників сентименталізму.
В Україні письменники, які творили у руслі цього напряму показували благородні характери простих людей, головні герої творів були ідеалізовані. Цю ознаку легко помітити у повісті «Маруся». Наум Дрот живе праведно: він покірний старшим, гарний товариш, не водиться ні з п’яницями, ні з ледачими. Чоловік ходить до церкви, допомагає бідним та нужденним. Його дружина Настя добра та працьовита, хороша дружина та мати. Дроти виховали прекрасну донечку Марусю. Дівчина добра, чесна, набожна, слухається батьків. Василь, коханий Марусі, так само наділений позитивними рисами. Вчинки усіх цих героїв відповідають нормам народної моралі, релігійним заповідям.
Підкреслити почуття та емоції героїв повісті авторові допомагають пейзажні замальовки, що також є ознакою сентименталізму. У сентименталістських творах природа суголосна з внутрішнім станом героя, або ж контрастує з ним. Наприклад, злива та негода в епізоді, який змальовує похід Марусі по гриби, контрастує з настроєм дівчини. Маруся веселенька, бо вже дуже скоро має повернути Василь. У той же час негода німби віщує лихо, яке скоро станеться у родині Дротів.
Вплив сентименталізму відчутний також у сюжеті повісті. Г. Ф. Квітка-Основ’яненко показав щире, чисте кохання Марусі й Василя. Кохання ідеальне, але не щасливе. Повість завершується трагічно: Маруся помирає. Трагічна розв’язка увиразнює емоційну складову твору. Григорій Федорович показує, як переживає втрату Василь, утверджуючи думку, що справжнє кохання не може просто зникнути. Психологізм картин, що зображують зустрічі Марусі та Василя, їх розлуку, смерть Марусі, дуже глибокий.
Героям притаманна гіпертрофована емоційність. Наприклад, Василь увесь вечір на весіллі сидить понурий, бо йому сподобалася Маруся. Маруся після розлуки з Василем дуже сумує, кожного дня вплітає чорну стрічку.
Художнє оформлення повісті також підпорядковане законам сентименталізму. До героїв твору автор ставиться із симпатією, співчуттям. Цим пояснюється широке використання у тексті зменшувально-пестливої лексики: «Висока, прямесенька, як стрiлочка, чорнявенька, очицi як терновi ягiдки, бровоньки як на шнурочку», «Почервонiла, як калина, закрилась рученьками i голову похилила» (про Марусю), «очi веселенькi, як зiрочки» (про Василя).
Отож, ознаки сентименталізму у повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся» можна виявити на різних рівнях: у сюжеті, в образах, у художньому оформленні.