Повість Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся» сентиментально-реалістична. Найчастіше говорять саме про ознаки сентименталізму у творі, але риси реалізму не менш виразні, тому заслуговують на увагу.
Григорій Федорович правдиво зобразив повсякденне життя українського селянства у
ХVIII – ХІХ ст. Центральні образи повісті – селяни Наум та Настя Дроти, їхня дочка Маруся та парубок з міста Василь. Автор розповідає про їхнє буденне життя: герої пораються по господарству, ходять до церкви. Наум Дрот їздить з батраками працювати на поле, а Настя та Маруся порядкують у хаті. Василь спочатку живе у приймах у хазяїна з міста, потім служить у коваля.
На прикладі Василя автор розповідає про солдатчину – негативне суспільне явище того часу. Василь був сиротою, тому нікому було його захистити від служби. Так письменник викриває проблему сирітства, показав беззахисність дітей, які залишилися без батьків.
Солдатське життя не дозволило б Василеві пізнати сімейного щастя. Парубок знайшов найомника, який згоден був за гроші піти в солдати замість Василя. Про все це Г. Квітка-Основ’яненко розповідає докладно, тож у читача складається цілісне уявлення про солдатчину. В уста Наума Дрота письменник вклав гірке слово про тяжку долю жінки-солдатки.
Василь розповідає Наумові Дроту про свою службу у коваля, говорячи про те, що там працювали і кілька москалів. Парубок розповів також про те, як вчився грамоти. З повісті можемо здогадатися, що освічених людей в селах було небагато, але маючи бажання, можна було знайти спосіб навчитися грамоті.
Народні звичаї та традиції – це також невід’ємна частина життя українців у ХVIII – ХІХ ст., тому автор приділяє їм особливу увагу. Григорій Федорович не просто згадує певні свята або родинні обряди – він детально відтворює їх. Наприклад, у повісті є розповідь про весілля, сватання, похорон. Цікаво, що показано сватання, коли відмовляють жениху, і коли дають згоду. Розповідається також про Великдень. Автор описує і підготовку кошика для освячення, і Великодній обід.
Побіжно говориться в повісті про вечорниці. Г. Квітка-Основ’яненко показує, як Маруся ставилася до такого дозвілля. Дівчина сама не ходила на посиденьки й інших відмовляла: «Та там нема нiякогiсiнького добра; там усе зле та лихеє! Збираються буцiмто прясти, та замiсть того пустують, жартують та вчаться горiлочку пити; вiд матерів курей крадуть та туди носять, та ще й таке там дiється, що сором i казати». Так Григорій Федорович показав те, що в розповідях про вечорниці зазвичай лишається за лаштунками. Правдиве зображення суспільних явищ – також риса реалізму.
Ознак реалізму у повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся» менше, ніж рис сентименталізму. Проте реалістичні картини з життя українського селянства слугують тлом для сентиментального зображення подій та героїв. Детальне відтворення повсякденного життя, а також свят, звичаїв, обрядів допомагає читачеві зануритися в атмосферу ХVIII – ХІХ ст., краще зрозуміти прагнення та вчинки героїв.